Connect with us

З життя

Неочікувані гості? Що робити без їжі? Не хвилюйся, вони самі прийдуть зі стравами!

Published

on

На днях я відвідав свого сина Олексія. Точніше, я приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олексій вирішив поклеїти нові шпалери і попросив моєї допомоги. Я, звісно ж, не міг відмовити сину в проханні.

Я взяв відпустку на роботі та поїхав до Олексія. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я приїхав у середу. У нас було кілька днів, щоб усе завершити. Ми були впевнені, що встигнемо вчасно.

Першого дня ми обклеїли одну кімнату шпалерами, наступного дня – іншу. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син узяв слухавку і сказав:

– Та, приїжджайте! Чудово! Буду дуже радий вас усіх бачити! Ознайомтеся з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

– Хто це?

– Гості! П’ятеро осіб! І до того часу ми маємо закінчити з обклеюванням цієї кімнати.

Я був у шоці:

Олексій! Що за гості?! У нас немає їжі! У холодильнику лише яєшня! І її на всіх не вистачить!

– Не хвилюйся так, тату! Все буде добре! Гості самі принесуть їжу! А ми маємо лише підготувати посуд і чай.

Я був дуже здивований. Я звик до іншого: що, запрошуючи гостей, потрібно купувати продукти і готувати багато їжі. Але син сказав, що у них все інакше.

У нас було достатньо часу, щоб закінчити роботу, прийняти душ і привести себе в порядок. А потім почали збиратися гості Олексія. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось олів’є і пироги, хтось шашлик і салат. А Олексій просто заварив чайник, поставив мед і цукор. Виявляється, для такого випадку Олексій вже придбав одноразовий посуд.

Стіл видався розкішним. Усі із задоволенням їли, а потім пили чай. Після цього одна жінка почала співати, і ми всі підспівували. Вечір видався дуже веселим, родинним і теплим.

Після цього кожен гість забрав свій посуд, і гості розійшлися. А ми з Олексієм помили лише чашки та ложки, а тарілки просто викинули в смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Потім я запитав Олексія: хто це вигадав? А він мені відповів:

– Раніше ми теж так зустрічали гостей, як ти говориш. Але це довго і дорого. І от ми порадилися з друзями і вирішили, що збиратимемося у кожного по черзі, і кожен має принести по дві страви. А господарю лишається лише підготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, нам усім дуже сподобалося, і тепер ми завжди так робимо!

Мені теж дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям і знайомим. Але їм, чомусь, не сподобалося. Дарма!

Вони навіть не захотіли спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже хороша ідея.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 14 =

Також цікаво:

FR25 хвилин ago

Le Foulard Brisé de Grangeville

Je m'appelle Antoine Vasseur, trente-quatre ans, ambulancier au SMUR de Rouen. Je m'occupe des urgences la nuit, celles qui commencent...

DE52 хвилини ago

Der Anruf aus dem Bürgeramt

Der Anruf kam an einem Dienstag. Nicht irgendein Dienstag — der erste richtig warme Tag des Jahres, an dem in...

ES2 години ago

# Las casas de la tarde en Doral

Julia Reyes volvió de la clínica más temprano de lo planeado, y lo primero que vio a través del vidrio...

UA3 години ago

# Сукня від дідуся Казимира

До шести років у мене була звичайна родина — мама, тато, квартира на Оболоні з видом на дитячий майданчик і...

FR3 години ago

Une lettre pour Lucienne, 43 ans plus tard

Il s'appelait Julien Vasseur. À la Pouponnière Saint-Vincent, à Rouen, personne ne prononçait jamais le mot « maman ». On...

PL3 години ago

Marta Kowalik przyjechała z Radomia z 70 złotymi, a jej rodzice woleli wydać 120 tysięcy na studia brata

Napiszę tę historię jako świadek — ale muszę zachować charakter dramatu, przenieść realia do Polski, zmienić bohaterów i doprowadzić do...

DE4 години ago

Der Anruf kam um 18:47

Ich weiß das, weil ich aufs Display geschaut habe, als ich den Wischer über den Tisch zog. Die 4 von...

FR4 години ago

Le tablier bleu de mamie Colette

« Mamie, ne dis plus jamais que tu n'as pas fait assez pour moi. Si je suis quelqu'un aujourd'hui, c'est...