Connect with us

З життя

Неочікувані гості? Що робити без їжі? Не хвилюйся, вони самі прийдуть зі стравами!

Published

on

На днях я відвідав свого сина Олексія. Точніше, я приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олексій вирішив поклеїти нові шпалери і попросив моєї допомоги. Я, звісно ж, не міг відмовити сину в проханні.

Я взяв відпустку на роботі та поїхав до Олексія. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я приїхав у середу. У нас було кілька днів, щоб усе завершити. Ми були впевнені, що встигнемо вчасно.

Першого дня ми обклеїли одну кімнату шпалерами, наступного дня – іншу. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син узяв слухавку і сказав:

– Та, приїжджайте! Чудово! Буду дуже радий вас усіх бачити! Ознайомтеся з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

– Хто це?

– Гості! П’ятеро осіб! І до того часу ми маємо закінчити з обклеюванням цієї кімнати.

Я був у шоці:

Олексій! Що за гості?! У нас немає їжі! У холодильнику лише яєшня! І її на всіх не вистачить!

– Не хвилюйся так, тату! Все буде добре! Гості самі принесуть їжу! А ми маємо лише підготувати посуд і чай.

Я був дуже здивований. Я звик до іншого: що, запрошуючи гостей, потрібно купувати продукти і готувати багато їжі. Але син сказав, що у них все інакше.

У нас було достатньо часу, щоб закінчити роботу, прийняти душ і привести себе в порядок. А потім почали збиратися гості Олексія. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось олів’є і пироги, хтось шашлик і салат. А Олексій просто заварив чайник, поставив мед і цукор. Виявляється, для такого випадку Олексій вже придбав одноразовий посуд.

Стіл видався розкішним. Усі із задоволенням їли, а потім пили чай. Після цього одна жінка почала співати, і ми всі підспівували. Вечір видався дуже веселим, родинним і теплим.

Після цього кожен гість забрав свій посуд, і гості розійшлися. А ми з Олексієм помили лише чашки та ложки, а тарілки просто викинули в смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Потім я запитав Олексія: хто це вигадав? А він мені відповів:

– Раніше ми теж так зустрічали гостей, як ти говориш. Але це довго і дорого. І от ми порадилися з друзями і вирішили, що збиратимемося у кожного по черзі, і кожен має принести по дві страви. А господарю лишається лише підготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, нам усім дуже сподобалося, і тепер ми завжди так робимо!

Мені теж дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям і знайомим. Але їм, чомусь, не сподобалося. Дарма!

Вони навіть не захотіли спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже хороша ідея.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − дев'ятнадцять =

Також цікаво:

HU32 хвилини ago

A negyvenhét éves nő, aki visszavette a kulcsokat

– És te tulajdonképpen mit csinálsz az életedben? – Nevetek. Néha saját magamon is. Nevetek, amikor az emberek gonoszkodnak, mert...

HU58 хвилин ago

Zöldbab fél kilenckor

Anyu szerda reggel fél kilenckor hívott, épp amikor egyik kezemmel a kávémat próbáltam meginni, a másikkal az autókulcsot kerestem, és...

HE1 годину ago

לונה מחכה לילה שלישי ליד הכלוב מספר שבע

בפינת החיות של עמותת "בית חם" בפתח תקווה, בין הכלובים המתכתיים שמהדהדים כל נביחה פי שלוש, יש כלבה מגזע לברדור...

LT2 години ago

Rita ir laiptai, kurie nepriklauso niekam kitam

Rita Vaitkevičienė, penkiasdešimt trejų metų, kas antrą dieną per pietų pertrauką eidavo tais pačiais laiptais prie Vilniaus Kalnų parko. Šešiasdešimt...

HE2 години ago

הקבלן מרחוב הפרחים 14

אני שכן שלו כבר תשע שנים, גר בקומה מתחת, ברחוב הפרחים ברמת גן, ליד השוק. את יוסי בן־נתן כולם בשכונה...

HE2 години ago

הקבלן מרחוב הפרחים 14

אני שכן שלו כבר תשע שנים, גר בקומה מתחת, ברחוב הפרחים ברמת גן, ליד השוק. את יוסי בן־נתן כולם בשכונה...

IT2 години ago

Il garage di via Bramante

Mi chiamo Renato Casagrande, ho cinquantotto anni, e per ventitré anni ho gestito un'officina meccanica a Bergamo, in via Bramante,...

IT2 години ago

Il quaderno azzurro di Patrizia

«Questo dolore non passa, e forse non deve passare» ha scritto Nadia sul suo profilo, otto anni dopo il giorno...