Неочікуваний сюрприз вдома: що сталося, коли вона повернулася?

Дуже часто духи заплутуються, а в серці кипить ревнощі та образа. Чому вони так із нею? Невже вона не любила свого чоловіка? Невже була поганою дружиною та матір’ю їхньому синові?

Але те, що сталося далі, не вкладалося ні в які рамки.

Оксана була певна, що вони з чоловіком призначені один для одного долєю. І те, що в шлюбі з Ігорем вони щасливо жили вже понад десять років, вважала закономірністю.

Сьогодні вона поверталася додому з відрядження, куди поїхала два дні тому. Напередодні начальник викликав Оксану до себе й заявив, що із проблемою в одній із філій ніхто, крім неї, не впорається.

«Там роботи на три дні, не більше. Збирайся, Оксано, і навіть не думай шукати відмовок. Завтра ж вирушай», — сказав він трошки засмученій жінці.

В Оксани були свої плани на найближчі дні, і відрядження до іншого міста туди не входило. Але з начальником не посперечаєшся. І навіть не наведеш аргумент, що у їхній компанії в відрядження їздить лише молодь. І що саме начальник колись і ввів це правило. А вона вже від’їздила своє з лишком. І тепер, після тридцяти п’яти років, розраховувала на спокійний та стабільний графік.

«Ігоре, я їду у відрядження. Гадаю, на три дні. Простеж, щоб Андрійко займався з репетитором, бо останнім часом він ухиляється. Я ж гроші плачу, і немалі. І щоб їв нормально — не чіпсами, а супом і котлетами, які залишу вам у холодильнику».

«Добре, простежу, не хвилюйся», — байдуже буркнув чоловік, не відриваючись від екрана телефону.

«І це все?» — здивувалася Оксана. «Тобто тебе сам факт мого від’їзду анітрохи не засмутив? Послухай, ну відірвись же від цього телефона!»

«Та ти ж не на місяць їдеш. Повернешся за три дні. Сама ж сказала. А три дні ми з сином без тебе якось переживемо».

Після цих слів Ігор нарешті підняв очі на дружину й навіть посміхнувся.

«А чого це тебе знову відправляють? Начебто ти вже своє від’їздила?» — здивувався він.

«Там потрібен досвідчений фахівець. Так мені начальник сказав. Досвідчений і принциповий!» — не без гордості заявила Оксана, знаючи, як її цінують на роботі.

Перебуваючи у відрядженні, вона вирішила постаратися й повернутися додому з чужого й непривітного міста трохи раніше. Хоч би на один день. Цей день вона могла провести вдома, подарувавши його собі.

Потяг, у якому їхала Оксана, уже наближався до околиць рідного міста. Вона була у гарному настрої. З задоволенням думала про те, як повернеться у порожню квартиру. Уявляла собі цю свободу. Чоловік на роботі, десятирічний Андрійко ще в школі. І вона буде наодинці із собою.

Спочатку набере ванну з ароматною піною. Потім зробить маски для обличчя й рук. Можна навіть трохи дрімати — цю розкіш Оксана не дозволяла собі дуже давно. А потім уже й Андрійко прибіжить із школи. Треба буде нагодувати сина, допомогти із уроками. Бо з цією роботою вона й забула, коли востаннє приділяла час дитині. Навіть у декреті нормально не посиділа — побігла на роботу, залишивши десятимісячного Андрійка на опіку тітки-пенсіонерки.

Попередити чоловіка, що повертається, Оксана не стала — чи забула, чи спеціально. Тепер це було неважливо. Нехай буде сюрприз. Повернеться він вечором, а там — дружина, гаряча вечеря, уроки вже вивчені. Ось же благодать!

Згадуючи, як вони познайомилися з Ігорем і так раптово одружилися, Оксана по дорозі додому зайшла до магазину, купила пляшку сухого вина та улюблений торт чоловіка. Нехай сьогоднішній вечір буде романтичним. Так хочеться. А то останнім часом вони з чоловіком трохи віддалилися один від одного — вона у роботі, вдома — справи та турботи, а Ігор увесь час у телефоні, навіть поговорити нема про що. Як чужі, ей-богу!

Відчинивши двері в квартиру, Оксана не відразу зрозуміла, що там хтось є. Лише ввімкнувши світло в передпокої й побачивши чужі жіночі черевики, вона похолола. Потім її погляд впав на легке светре пальто, яке висіло у шафі. Воно так різко пахло якимись солодкуватими парфумами, що Оксані навіть стало нудно.

Можливо, їй погано стало не від парфумів, а від усвідомлення дуже неприємної події. Замість ванни, масок і гарного сімейного вечора з вином та смачною вечерею.

Нічого з цього тепер не буде. А можливо, і сім’ї в Оксани вже нема. Бо зраду вона пробачати не збирається. Просто не зможе.

Вона зібралася з духом. Треба тримати себе в руках, щоб не виглядати смішно й жалко в очах чоловіка-зрадника та невідомої жінки, яка наважилася прийти до її дому, щоб розважатися тут із чужим чоловіком. І зруйнувати її щастя.

Оксана чула сміх і тиху розмову зі своєї спальні. А сама шукала, що взяти в руки, щоб вдарити цим обох.

«Господи, як я могла дійти до такого? Чому не бачиОксана глибоко вдихнула, закрила очі і зрозуміла, що найважливіше зараз — не руйнувати своє життя гнівом, а знайти в собі силу пробачити й почати все спочатку.