Незабаром повернуся…

Я скоро повернуся…

На виході з метро утворився затор. На вулиці лив дощ, мокрий та настирливий. Щасливці з парасольками затримувалися біля дверей, витягаючи їх із сумок. А ті, хто не мав зонтів, не поспішали виходити з-під даху. Але ззаду натискали люди, виштовхуючи їх під дощ.

Парасольку діставай, сухо сказав Богдан, уже стоячи під краплями.

У мене немає, розгублено відповіла Оксана, нездатна протистояти натовпу.

Я ж попереджав зранку, що буде дощ, роздратовано буркнув він, оглядаючись на двері метро з досадою.

Спізнилася, закрутилася Міг би й сам узяти. До речі, твоя парасолька велика ми б удвох під нею вмістилися, парирувала вона.

Та гаразд, не цукрові, не розтанемо, Богдан рішуче пішов уперед, а Оксана ледве встигала.

Саме тому й велика. Вчора цілий день таскав її, а дощу так і не було. У тебе ж складний. Навіщо ти його взагалі з сумки дістала? бурмотів він.

Сушила

Вони йшли, перекрикуючи шум дощу, сварилися.

Собі завжди виправдання знайдеш, а мене ведеш винуватою, обурилася Оксана, втомлена від суперечки.

Я не звинувачую, просто сказав

Ти сказав так, що я знову відчула себе винуватою. Невже не можна було якось інакше, без докорів? Помовчати, зрештою. Набридли твої причепи. Ти з будь-якої дрібниці роздуваєш проблему всесвітнього масштабу, ображено випалила вона.

Дощ ти називаєш дрібницею? не обертаючись, спитав чоловік. Я лише сказав

Ой, не починай знову. Годі! Набридло, перервала його Оксана.
Від швидкої ходи їй не вистачало повітря, голос тремтів.

Богдан ще щось бурчав, але вона не відповідала, і незабаром він теж замовк. Оксана розуміла, що не права, ще й цей дощ Одежа швидко промокла, прилипла до тіла. З волосся стікала вода.

Коли це почалося? Дрібні сварки, причепи. Чи, може, так було завжди? Напевно. Просто раніше вона намагалася поступатися, гасити іскру докорів, перш ніж вони переростуть у полумя скандалу.

Назустріч йшов чоловік. Без парасольки, але з таким виглядом, наче насолоджувався дощем. Не поспішаючи, руки в кишенях джинсів. Серце Оксани закалатало, випереджаючи розум. Ярослав!

Вона не могла відірвати очей від його обличчя. Він теж дивився на неї, але, проходячи повз, раптом відвів погляд. Як це розуміти? Це ж він! Вона не могла помилитися. Але він пройшов повз, навіть не привітався. Може, це не він? Схожих людей багато. Оксана різко вдихнула виявилося, що весь цей час вона не дихала. Від образу й розгубленості на очах виступили сльози, добре, що обличчя вже було мокре від дощу.

Ти його знаєш? Чому він так витріщився на тебе? Богдан нахилився, намагаючись зазирнути їй у вічі.

Ні. Напевно, помилилася, після паузи видавила Оксана.
«Але чому він зробив вигляд, що не пізнав мене?» це питання розривало її.

Ти брешеш. Ви так дивилися одне на одного Виглядаєш, наче побачила привида.

«Так воно й є», подумала Оксана, а вголос сказала:

Він схожий на мого однокурсника. Помилилася. Ти ж бачив навіть не привітався. Вона намагалася говорити спокійно, але всередині кипіло. Ти ревнуєш? Спробувала обернути все в жарт.

Ти виглядаєш засмученою, не вгавав Богдан.

Годі мене допитувати. Я. Його. Не знаю! викрикнула Оксана, не стримавшись.

«Він має рацію я побачила примару. Я так намагалася забути його! Але якщо він зробив вигляд, що не пізнав, то й я його знати не хочу. Він зрадив мене»

Зізнайся, між вами щось було, якщо ти так бурхливо реагуєш на мої слова, зі спокійним виглядом продовжив Богдан.

Чого ти добиваєшся? Годі вже, знесилено благала Оксана.

Нарешті вони дійшли додому.

Чур, я перша в душ, сказала Оксана, лише переступивши поріг, і швидко пішла у ванну.
Чоловік щось буркнув у відповідь, але вона відкрила воду, щоб не чути. «Ну й вигляд! І він побачив мене такою»

Вона скинула мокрий одяг, кинула у пральну машину й знову подивилася у дзеркало. Фігура струнка, як колись, груди не обвисли, на обличчі немає зморшок. «Виглядаю непогано, подумала вона. А він змінився, став жорсткішим»

Оксана залізла у ванну й стала під душ. Гарячі струмені змивали втому. Вона стояла, не в змозі позбавитися спогадів

***

Оксана підійшла до стенду. Перед списками вступників тіснився натовп. Вона нічого не бачила через високих хлопців.

Пропустіть! не витримала й почала розсовувати всіх, пробираючись до списків.

Прошу, поступився їй місцем один із хлопців.

Вона знайшла