Ось і сукня! Ти скажеш, що це я її туди викинула?

– А ось і сукня! Скажеш, що я її туди кинула? – відчинивши сміттєве відро, Іванка змінилася в обличчі.

Іванка майже щодня задавала собі одне й те саме питання, на яке ніяк не могла знайти відповідь: що вона знайшла у Максима?

На вигляд він був невиразним, такого “принца” навіть подругам було соромно показувати, тому для них дівчина досі жила одна.

Про те, що вона живе з чоловіком, знала лише рідна сестра, яка тримала це в секреті.

Зорі з неба чоловік теж не хапав: працював слюсарем на металургійному комбінаті.

Іноді Іванка, сидячи вдома перед телевізором, ловила себе на думці, що настав час закінчувати стосунки з Максимом.

Проте щойно вона збиралася це зробити, чоловік приносив букет квітів або якийсь інший подарунок, і тоді дівчина відкладала розставання на невизначений термін.

До знайомства з Іванкою Максим уже був одруженим. Його шлюб тривав лише два місяці, проте наслідком стала вагітність, у ході якої у чоловіка народилася дочка.

На момент знайомства з Іванкою дівчинці було дванадцять років. До недавнього часу Іванка жодного разу не бачила дочку Максима та й не прагнула з нею знайомитися.

Така нагода випала їй напередодні дня народження, який вона планувала відзначити в колі подруг.

– Іванко, – винувато завагався чоловік, – колишня дружина відлітає у справах, просить, щоб я взяв дочку до себе…

– Надовго? – скривилася Іванка, яка найменше хотіла отримати на день народження такий подарунок.

– На місяць…

– Чому так довго? – насупилася дівчина. – Сподіваюсь, вона розуміє, що її дочку потрібно годувати на якісь гроші?

– Якщо ти про гроші, то вона нічого не переказувала, – безсило розвів руками Максим.

– Наскільки я пам’ятаю, ти платиш їй аліменти. Тобто, дівчинка буде у нас цілий місяць, а мати буде насолоджуватися життям на аліменти?

– Там нема з чого особливо насолоджуватися, ти ж знаєш мою зарплату, – вимушено усміхнувся чоловік.

– Як ти взагалі уявляєш її проживання тут? – розпалювалася Іванка, яка все більше розуміла, що не хоче, щоб чужа дитина стільки часу перебувала разом з ними. – Її потрібно до школи возити, дивитися за нею. Навіщо ти береш на себе такі обов’язки?

– Я, наче, батько Дарини, – здивовано відповів Максим. – З твоєї точки зору, я мав відмовитися від неї?

– Ти маєш враховувати, що живеш не один, це раз. Два, це моя квартира, і спочатку потрібно було запитати в мене, перш ніж погоджуватися. Три, у мене день народження, і я не хочу, щоб його щось затьмарювало! – з важливим виглядом висловилася дівчина.

– Не думаю, що моя дочка стане перешкодою, – розгублено сказав чоловік, відчувши свою провину.

– А я впевнена, що все піде не за планом, – схрестила руки на грудях Іванка.

Однак Максим запевнив дівчину, що їй не слід налаштовувати себе песимістично.

Наступного дня в квартиру дівчини приїхала пухлощока дівчинка з яскравим макіяжем, якій на вигляд можна було дати не менше шістнадцяти років.

Вона з-під лоба глянула на Іванку і, не привітавшись, звернулася до батька.

– Де буде моя кімната?

– Спати доведеться на кухні, – натягнуто усміхнувся Максим.

Дівчинка у відповідь закотила очі й, зірвавшись з місця, побігла в ванну плакати.

– Що це було? – Іванка роздратовано глянула на чоловіка. – Нахабна й невихована дитина. Добре, що я вирішила відзначати свій день народження в кафе. До речі, ти зі мною не їдеш.

– Чому? – здивувався Максим. – Я думав, що ти нарешті познайомиш мене зі своїми подругами. Все-таки ми живемо разом більше півроку…

– Ти сидітимеш поруч з дитиною, – відразу виправдалася Іванка, рада тому, що їй не доведеться представляти кавалера подругам, у яких женихи і чоловіки були спортивні та підтягнуті.

– Зрозуміло, – з образою пробасив чоловік і більше ні слова не сказав дівчині.

Наступного дня Іванка почала ранок з турбот і клопоту щодо свого дня народження.

Зранку вона попрасувала своє коктейльне плаття і повісила його на вішалку в очікуванні вечора.

Максим як і раніше мовчав і навіть не привітав Іванку з днем народження.

Вирішивши не псувати собі настрій, дівчина просто вдавала, що не помічає, що він ображений.

Після роботи вона заїхала додому перевдягнутися і з жахом виявила, що її плаття зникло.

– Де моє плаття? – розпашіла Іванка влетіла на кухню, де на розкладачці безтурботно лежала Дарина.

Вона демонстративно проігнорувала дівчину і, взявши телефон, почала безцільно в ньому колупатися.

– Ти мене чуєш? – Іванка підскочила до дівчинки і вирвала з її рук смартфон.

– Віддай! – заверещала Дарина, а на кухню влетів Максим.

– Що сталося? – чоловік округлив очі. – Поверни телефон на місце!

– Де моє плаття? – стискала зуби Іванка.

– Я нічого не брала, – дівчинка презирливо примружила очі. – Вона несе нісенітницю. Просто я їй не подобаюся!

– Поверни телефон, ти ж чула, що вона сказала? – суворо вимовив Максим.

– Звичайно, вона визнає! – плеснула руками Іванка і кинула телефон на підлогу.

Від удару дисплей тріснув, і Дарина залилась у тривалому риданні. Дівчина з гордим виглядом вийшла в кімнату.

Їй належало в короткий термін знайти відповідний наряд для святкування в кафе.

Схопивши перше, що здалося Іванці гідним, вона переодяглася й поїхала святкувати свій день народження.

Саме там дівчина змогла відволіктися і прийняти рішення розійтися з Максимом.

Іванка повернулася в квартиру ближче до ранку. Чоловік, почувши, що вона прийшла, встав з ліжка.

– Час бачила?

– Ти вирішив зобразити строгого чоловіка? На жаль, ти запізнився. Я прийняла рішення розійтися, – коротко сказала Іванка. – Вранці вам треба з’їхати.

– Тобто, ти виставляєш мене ще й винним після всього? – розсміялася дівчина.

– Ти розбила Дарині телефон…

– Вона вкрала моє плаття! – прошипіла крізь зуби Іванка.

– Моя дочка не брала його! – очі Максима налилися кров’ю. – Я готовий за це поручитися!

Дівчина скривила обличчя й махнула рукою, не бажаючи слухати виправдання чоловіка.

Бажаючи заспокоїти себе, Іванка залізла в шафу й витягла звідти недопиту пляшку вина.

Пригубивши вміст, вона несподівано виплюнула на підлогу й скривила фізіономію.

– Що це? Шампунь? Скажеш, що я його теж туди налила? – їдко засміялася Іванка й, відчинивши сміттєве відро, змінилася в обличчі. – А ось і сукня! Скажеш, що я її туди кинула?

– Знайшла привід мене кинути! Я ж знаю, що ти давно вже хотіла це зробити! – випалив Максим. – Якби не я, ти б давно це зробила!

Дівчина здивовано підняла брови. Вона прекрасно пам’ятала всі ці моменти.

– Я встановив у кімнаті прослуховувальний пристрій. Я чув усі твої розмови з сестрою про мене, і все знаю! – з важливим виглядом повідомив Максим.

– Оце новини! А я все думала й гадала, як ти так швидко дізнавався про те, що я хочу розійтися! – шокована Іванка схопилася за голову, згадавши, як часто на різні теми говорила з сестрою, подругою і батьками. – Давай прощатися!

Вмовляти цього разу дівчину не руйнувати їх стосунки чоловік не став. Він і так зрозумів, що настав логічний кінець їхньому роману.