Connect with us

З життя

Пекельна помста

Published

on

**Помста**

У тридцять років Наталка була відомою серед бізнесменів вела справи, проводила зустрічі. Вважала, що в бізнесі всі методи гарні, навіть жіноче чарівність пускала в хід. З деякими партнерами були не лише ділові стосунки. Йшла до мети, не звертаючи уваги на дрібниці.

Як казала подрузі Олені:

Я не спала з усіма підряд. Тільки з тими, хто мені подобався. Так, не зовсім по-діловому, але жінці в бізнесі пробитися непросто це чоловічий світ. Хоча зараз уже й жінки займають свої місця.

Не знаю, Наталко, я б так не змогла. Ось сиджу в офісі, начальство за мене думає. Мені і так добре. А як крутитися в бізнесі навіть уявити не можу. У жінки має бути стержень, причому міцний. У тебе він є, підтримувала Олена.

Знаєш, Лено, коли я тільки починала, одразу натрапила на купу проблем. Жінкам не вірять. Один мій знайомий прямо сказав: «Жінка може досягти успіху, якщо знайде правильний підхід». От і став Андрій моїм першим… особливим партнером.

Ой, Наталко, як ти наважилася? Мені здається, це так складно, з легким переляком промовила Олена.

Ленонько, з ним я зрозуміла, що стосунки бувають різні. Одні з чоловіком, до якого є почуття, а інші ділові, де задоволення приходіть пізніше, коли бізнес росте.

Справа Наталки йшла вгору. Тепер їй потрібен був сильний IT-фахівець, якого спочатку вона не могла собі дозволити. Та ось за оголошенням прийшов молодий спеціаліст, всього 25 років. Наталка сумнівалася, але на співбесіді в нього були дуже розумні ідеї. Дмитро приємний хлопець з гарними якостями, хоч і з малим досвідом.

Добрий день, ввічливо посміхнувся він, заходячи в кабінет.

Добрий день, Дмитре. Сідайте. Ви пробудетеся у нас на пробних двомісяцях. Якщо все гаразд оформимо постійно. Але є умова, многозначно подивилася Наталка.

Дмитро підняв брови:

Яка?

Поки що про велику зарплату можете лише мріяти.

Згоден, спокійно відповів він.

Наталка стежила за ним працював добре, але іноді йому заважала молодість. Не міг поставити на місце дівчат, вигнати менеджерів був занадто мякий.

Свої «нестандартні» зустрічі вона влаштовувала в кабінеті. Зручно ж і справи зробити, і документи підписати. Тому «особливі» партнери приходили в кінці дня, коли всі розходилися.

І ось одного разу, під час такої зустрічі, у кабінет несподівано зайшов Дмитро з документами. Наталка й не знала, що він залишився по завершенні. На щастя, все вже закінчилося вона застібала блузку, а партнер потягував вино.

Ой, вибачте, я не знав… зніяковіло промовив Дмитро і вийшов.

Наталко, тепер усе твоє офіс знатиме про нас, а мені це не потрібно, буркнув незадоволений чоловік.

Та Наталці вдалося його вмовити, що Дмитро мовчатиме. Наступного дня вона запросила його до себе.

Дмитре, сподіваюся, що вчорашнє залишиться між нами.

Вона хотіла запропонувати йому більшу зарплату, але раптом зявилася інша думка. Довго переконувати не довелося він відразу зрозумів її погляд. Наталка здивувалася: при своїй молодості Дмитро виявився досвідченим. Їй навіть довелося трохи пригальмувати його запал.

Дмитре, не розраховуй на більше. Поки що наші стосунки таємниця. Щоб інші не подумали, що ти на особливому рахунку. Усе зрозумів?

Так, зрозумів. Шеф і підлеглий…

Їхні стосунки тривали понад три роки. Обоє чомусь навчилися одне в одного. Але згодом Дмитро почав Наталку дратувати. Він часто ревнував через її «ділових» партнерів, а останнім часом і зовсім натискав:

Наталко, давай зустрічатися офіційно. Потім одружимося.

Але їй ця ідея не подобалася.

Дмитре, стосунки це одне, але я тебе не люблю. Як можна виходити заміж без кохання? Спочатку була симпатія, але вона згасла.

Наступного дня на її столі лежала його заява на звільнення. Так і закінчилися їхні відносини.

Півтора року Наталка успішно вела бізнес, аж раптом почалися дивні речі. Деякі партнери відмовилися співпрацювати, а на запитання «чому?» відповідали:

Наталко, нічого особистого. Просто зявилася інша фірма з вигіднішими умовами.

Конкурент, значить, промелькнула думка.

Через три місяці втратила ще кількох клієнтів. Дохід впав.

Треба зясувати, що відбувається, а то й до банкрутства недалеко.

Але ніхто не хотів розкривати таємниць. Лише один колишній партнер, Борис, проговорився:

Коли зявився конкурент, я зробив розслідування. Виявилося, за ним немає жодного чорного сліду. Він просто знав усі контакти, ціни, обсяги поставок те, що зазвичай накопичується роками. А потім я дізнався, що цей конкурент Дмитро, твій колишній спНаталка глянула на Бориса, усміхнулася і сказала: “Ну що ж, Дмитре, виходить, ти все-таки навчився бізнесу у мене краще, ніж я думала”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =

Також цікаво:

DE15 хвилин ago

Die Werkstatt in der Sonnenallee, die keiner mehr betrat

Am Montag nach dem Anschlag stand ich noch immer vor dem Rolltor, das ich seit zwölf Jahren jeden Morgen um...

UA2 години ago

Мій рахунок за квартиру діда

Мене звали Тарас Ковальчук, мені було дев'ятнадцять, коли я дізнався, що батьки тихенько зняли з мого рахунку сто двадцять тисяч...

UA2 години ago

Троянда за вісім гривень на цвинтарі

Я замовила панахиду по Мирославу за тиждень до річниці й попередила дітей за місяць — щоб точно не забули, щоб...

DE3 години ago

Zwei Leben der Hannelore Brenninger

Die Diagnose kam an einem Dienstag im März, zwischen der Frühstückspause und dem Mittagessen im Seniorenheim "Am Lindenpark" in Regensburg....

DE3 години ago

Werkstatt Bergmann bleibt zu

Mein Vater hat vierunddreißig Jahre lang jeden Kolben in dieser Werkstatt selbst in der Hand gehabt. Ich, Kevin Bergmann, sechsundvierzig,...

DE3 години ago

Der Gesellschafterausschuss der Neumann Präzisionstechnik GmbH

Ich heiße Thomas Vogt, ich bin achtundfünfzig, und seit einundzwanzig Jahren führe ich zusammen mit meiner Schwägerin Renate Böhm die...

UA5 години ago

Картка з архіву під лавкою

Беата Заремба стояла за стійкою рецепції в харківському бізнес-центрі колишньої трикотажної фабрики "Промінь" і чекала, поки стара жінка нарешті втратить...

UA5 години ago

Автомайстерня без документів на моє ім’я

Мене звуть Роман Ковальчук, мені сорок два, і я тесть, про якого зараз пліткують півпід'їзду в Тернополі. Розповім, як усе...