Connect with us

З життя

Почему моя мама никогда не окажется в доме престарелых?

Published

on

Меня зовут Алевтина. Мне тридцать шесть. За спиной — несложившаяся семья, годы борьбы с собой и гнетущее чувство вины перед самым дорогим человеком — матерью. И вот, когда судьба будто бы даёт новый шанс на счастье, я оказываюсь перед выбором, раздирающим душу.

— Лева, не знаю, что делать… — шепчу я подруге Светлане в телефон, глядя на хмурое питерское небо за окном. — Дмитрий — золото. Надёжный, чуткий, сильный. С ним я снова чувствую себя женщиной. Он зовёт жить вместе… Но куда я дену маму? Ты же знаешь, какая она…

Да, Света знала. Все близкие знали — мать не просто «привязанный родственник». С годами она превратилась в настоящую хозяйку моей жизни: властную, едкую, требующую постоянного внимания, но в то же время — хрупкую, как тонкий фарфор. И когда я познакомила её с Дмитрием, всё пошло под откос.

Встреча началась с игры матери. Она нарочно коверкала его имя, делала вид, что забывает, хотя память у неё — стальная. Потом «нечаянно» опрокинула борщ ему на брюки. Дмитрий молча встал и ушёл. А мама тут же схватилась за сердце — пришлось вызывать «скорую». Но едва врачи скрылись за дверью, она спокойно уснула. А я до утра сидела на кухне, давясь слезами, не понимая, за что мне это.

В последний раз Дмитрий сказал прямо:

— Лева, подумай о пансионате. Там за ней будут ухаживать, ты сможешь вздохнуть свободно, мы начнём жить.

Я промолчала. Но внутри проснулась память, вынырнув из глубины, как подводная лодка.

Когда мне было двадцать два, я полюбила коллегу — Геннадия. Мы жили с матерью вдвоём в хрущёвке. Мама была против. Категорически. Мы с Геной тайно расписались, и он переехал к нам.

Начался кошмар. Мать звала из одной комнаты, Гена — из другой. Я чувствовала себя разорванной пополам. Слёзы стали нормой. Через год он ушёл.

— Ты прекрасная, Лева. Но пока с тобой твоя мать — счастья тебе не видать, — бросил он на прощание.

Я осталась одна. И смирилась. До встречи с Дмитрием. До момента, когда кто-то снова протянул мне руку. И вот — опять тупик.

Мы с Дмитрием поехали смотреть пансионат. Всё чисто, аккуратно, даже красиво. Но атмосфера… Будто вечный ноябрь. Старики сидели, уставившись в стены. Кто-то бродил по аллеям, но без улыбок. Я не выдержала, спросила сотрудницу:

— Почему здесь все такие… пустые?

— Потому что они брошены. Родные не навещают, даже не звонят. А они ждут. Каждый день подходят к ограде, смотрят на дорогу…

Обратно ехали молча. А у меня внутри бушевал шторм. Вспоминалось, как мама ночами сидела у моей кровати, когда я болела, как несла на себе все тяготы одной. Да, она сложная. Да, порой невыносимая. Но она — моя мать.

У подъезда Дмитрий спросил:

— Ну что, когда будем готовить её к переезду?

Я повернулась и ответила:

— Никогда. Предать её — подло. Мама отдала мне всю свою жизнь. Пусть она не святая, но я ей благодарна. Если хочешь быть со мной — ищи с ней общий язык. Нет — значит, нам не по дороге.

Я ушла. Он не позвонил. Ни на следующий день, ни через месяц. Видимо, сделал выбор.

А я — свой. Может, мне опять не повезло с мужчиной. Может, я снова останусь одна. Но я не смогу жить, зная, что моя мать плачет в казённом доме, потому что я предпочла чьё-то «удобство» её слезам. Это не любовь. И не про меня.

Когда-нибудь я снова влюблюсь. Но знаю точно: совесть моя будет чиста. А сердце — не окаменеет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + 3 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Після втрати чоловіка я відмовилася від його сина — через 10 років я дізналася болісну правду

Усе почалося того ранку, коли задзвонив телефон. На дисплеї світиться номер лікарні. Серце впало ще до того, як я підняла...

З життя3 години ago

Коли важка сумка встала на порозі, у кімнаті почулися незвичайні звуки.

Олена відчинила двері, затягла в хату важку сумку, перевела дух. І в цю ж мить із кімнати почулося: — Олю,...

З життя5 години ago

Мій син подарував малюнок поліцейському — і це призвело до розслідування

Спочатку я вважала, що це просто мила, зворушлива сцена. Мій шестирічний син, Данилко, останнім часом просто одержимий малюванням — динозаври...

З життя6 години ago

Любов на одинці

ЮРА-ОДНОЛЮБ Юрко що вихідних возився із своїм мотоциклом у гаражі біля будинку. Навколо нього сиділи навпочіпки хлопці, немов зграйка горобців,...

З життя9 години ago

Догляд за спадщиною

Дідусьові турботи Микола Іванович овдовів півроку тому. Перша гаряча біль відступила, сховалась кудись під серце і застрягла там гострим крижаним...

З життя12 години ago

Продамо дім, але матір вже вдома!

Дім продамо, а маму – до нас Олег сидів на кухні разом із дружиною, Маріанною. Вона готувала – возилася з...

З життя13 години ago

Снігопади, що затопили місто: заморожене життя за три метри снігу.

То була страшна завірюха. Дороги замело — ні пройти, ні проїхати. Двері під’їзду не відкрити: засипані снігом по самі віконниці,...

З життя15 години ago

Урок, який змінює все

**Урок на все життя** Парасковія дивилася на свого онука й аж руки свербіли, щоб влупити так, щоб пам’ятав силу бабиного...