Connect with us

З життя

Родичі завітали — та й залишились надовго

Published

on

Родичі прийшли і залишились

Надія Миколаївна якраз діставала з духовки яблучний пиріг, коли в двері подзвонили. Вона глянула на годинник пів на десяту ранку. Занадто рано для гостей.

Іду, іду! гукнула вона, витираючи руки об фартук і спрямовуючись до входу.

На порозі стояли Марійка з чоловіком Тарасом, обвішані сумками та валізами. Двоюрідна сестра виглядала помятою і втомленою, а її чоловік невдоволено насуплювався.

Надю, рідненька! защебетала Марійка, кидаючись в обійми. Ми до тебе! Ти ж не відмовиш рідній крові?

Марійко? Надія Миколаївна розгублено дивилася на гостей. Що трапилось? Звідки ви?

З Дніпра приїхали, буркнув Тарас, тягнучи в передпокій величезну валізу. Довго ж їхали, прокляті затори.

Заходьте, заходьте, заметушилася Надія Миколаївна. Роздягайтеся. Тільки я не розумію… Ви ж не попереджали.

Марійка скинула куртку і повісила на гачок.

Надю, розумієш, у нас така ситуація склалася. Тарас з роботи звільнився, грошей зовсім немає. А тут ще квартиру продати довелося.

Як продати? ахнула Надія Миколаївна.

Та борги були, кредити, махнув рукою Тарас. От і вирішили до тебе приїхати. Ти ж одна живеш у трикімнатній квартирі. Місця вистачить усім.

Надія Миколаївна стояла й моргала, не вірячи своїм вухам. Марійка тим часом уже пройшла на кухню й принюхалася.

Ой, як смачно пахне! Пиріг, так? А ми якраз голодні. Усю дорогу нічого не їли, економили.

Сідайте за стіл, розгублено запропонувала господиня. Зараз чаю поставлю.

Тарас плюхнувся на стілець і озирнувся.

Непогано у тебе тут, Надя. Ремонт свіжий, меблі пристойні. Видно, що самій живеться вільно.

У його тоні пролунав докір, який кольнув Надію Миколаївну. Вона жила одна після смерті чоловіка вже вісім років, звикла до тиші й ладу. Працювала в бібліотеці, отримувала невелику зарплату, але вистачало на все необхідне.

А де ваші речі? запитала вона, наливаючи чай.

Та ось же, у передпокої, Марійка кивнула на валізи. Тарас, неси все у кімнату.

В яку кімнату? обережно поцікавилася Надія Миколаївна.

Ну як у яку? У будь-яку вільну. У тебе ж три кімнати.

Марійко, почекай. Давайте спочатку поговоримо. Я не розумію, на скільки ви приїхали?

Марійка й Тарас переглянулися.

Ну, поки виправимо свої справи, ухильно відповіла сестра. Роботу знайдемо, на ноги встанемо.

А це коли приблизно буде?

Та хто ж знає? Тарас відрізав собі великий шматок пирога. Може, місяць, може, півроку. Залежить від обставин.

Надія Миколаївна відчула, як усередині її все стиснулося. Вона розуміла, що відмовити рідним у скрутну хвилину незручно, але думка про те, що в її спокійному житті зявляться постійні сусіди, лякала її.

Надю, ти ж не виженеш нас на вулицю? Марійка схопила її за руку. Ми ж родина. А в родині один одному допомагають.

Звісно, не вижену, зітхнула Надія Миколаївна. Просто це так несподівано.

До вечора гості вже повністю освоїлися. Тарас розвалився на дивані з пультом від телевізора й перемикав канали, голосно коментуючи те, що відбувалося на екрані. Марійка метушилася на кухні, перемиваючи весь посуд і переставляючи місцями баночки зі спеціями.

Надю, а у тебе тут порядок якийсь дивний, помітила вона, витираючи тарілку. Сіль біля чаю стоїть, цукор у дальньому кутку. Я все по-людськи розставила.

Надія Миколаївна з жахом дивилася на перестановку. Кожна річ у її домі мала своє місце, все було продумано й зручно. А тепер вона не могла знайти навіть звичайну банку з кавою.

Марійко, навіщо ти все переставила? Мені було зручно.

Та що ти, так же неправильно було! Я в цих справах розуміюся, у мене око наметане.

Гей, жінки! гукнув із вітальні Тарас. А їсти коли будемо? Я вже зголоднів.

Зараз, зараз, заметушилася Марійка. Надю, а що в тебе є на вечерю?

Надія Миколаївна відкрила холодильник. Там лежав шматок ковбаси, трохи сиру й два яйця її звичайна скромна вечеря на кілька днів.

Трохи є, невпевнено сказала вона.

Ой, та це ж зовсім нічого! скрикнула Марійка. На трьох не вистачить. Тарасе, бери гроші, йдемо до магазину.

Які гроші? буркнув той. У нас копійки залишилися на дорогу назад.

Усі подивилися на Надію Миколаївну. Вона зрозуміла натяк і дістала гаманець.

Візьміть, скільки треба, сказала вона, простягаючи кілька купюр.

Ой, дякую, рідненька! зраділа Марійка. Ти справжня сестра! Ми тобі все

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 14 =

Також цікаво:

CZ13 хвилин ago

Let do pekla: jak jedna turbulence odhalila všechno

Vzduch v odletové hale Terminálu 2 na Letišti Václava Havla měl ten zvláštní ranní nádech – mokrý asfát, přepálený olej...

IT25 хвилин ago

Volo AZ 110: la vendetta ha un posto in prima classe

Volo AR 110: la vendetta ha un posto in prima classe La moquette della hall partenze del Terminal 1 del...

HU30 хвилин ago

A 2A utas

A londoni Heathrow 2-es terminálján a levegőben mindig ugyanaz a furcsa keverék terjengett: frissen főzött kávé, repülőgép-üzemanyag és a padlótisztítószer...

LT35 хвилин ago

Skrydis, kuriame jis prarado viską

Vilniaus oro uoste tą vakarą tvyrojo įprastas šurmulys. Pro didelius langus matėsi, kaip lėktuvai rieda pakilimo taku, o šviesos atspindžiai...

HE45 хвилин ago

איך כמעט הרסתי את הדבר היחיד שגרם לו לצחוק שוב

השעה הייתה כמעט עשר בלילה כשליהיא הקטנה צעדה יחפה על רצפת השיש של האולם המרכזי. אני עמדתי ליד גרם המדרגות...

PL45 хвилин ago

Sześćdziesiąt trzy dni ciszy po tym, jak wyrzucił kobietę, która nauczyła jego córki na nowo wymawiać imię ich matki

Sześćdziesiąt trzy dni po tym, jak wyrzucił kobietę, która nauczyła jego córki śpiewać piosenki ich matki Adam Nowak stał w...

CZ1 годину ago

Můžete být můj táta? Jen na jeden den.

Do oken vily v Bubenči bubnoval říjnový déšť. Velký sál s vysokým štukovým stropem se plnil lidmi – pánové v...

BG2 години ago

Татко за един ден

Големият салон приличаше на сцена от стар филм. Полилеите бяха истински кристал, не имитация, и хвърляха жълтеникава светлина върху паркета,...