Connect with us

З життя

Щастя для дочки важливіше за все

Published

on

Щастя доньки дорожче
Олена Іванівна живе сама й безкінечно скаржиться сусідам на невдячну доньку й онуку, які покинули її одну.

Я їм присвятила все своє життя, а вони, найближчі жорстокі й байдужі, не оцінили цього й кинули мене на поталу долі.

Олена Іванівна ще міцна літня жінка, нарікає на рідних, але не згадує, що донька Марійка щомісяця дає їй гроші, а онука Соломія не раз намагалася помиритися з бабусею, та та ставила умову лише якщо та розлучиться з чоловіком. Соломія щоразу гірко зітхала й йшла геть.

У Соломії тепер своя родина вона вийшла заміж за Тараса. Обоє закінчили університет і влаштувалися на роботу. Живуть у його матері, але планують взяти квартиру в іпотеку, тим більше чекають на прибавлення.

Як вона вийшла за Тараса то ціла історія. Скільки довелося витерпіти від Олени Іванівни, її бабусі.

Одного вечора Соломія прийшла додому й радісно з порогу заявила:

Мамо, бабусю, ми з Тарасом вирішили одружитися! Їй було девятнадцять, все життя попереду, вона сміялась, сповнена почуттів.

Бабуся повільно підняла на неї очі чи не здалося їй? а мати Марійка опустила голову й мовчала. Соломія не розуміла, чому вони не радіють.

Мам, бабуся, ви ж почули, що я сказала? здивовано спитала вона. Я виходжу заміж!

Не бути цьому! різко скрикнула Олена Іванівна. Заміж виходить! І в онучки одразу зник настрій.

Як це «не бути»? Бабусю, що з тобою? Мам вона на мить замовкла. Я думала, ви порадитесь за мене, а тут щось незрозуміле

Мабуть, ти вагітна? суворо спитала бабуся.

Ні, з чого ти взяла? Хто зібрався заміж одразу вагітний? відповіла онука.

Марійка сиділа мовчки, не дивилася на доньку.

Ну й слава Богу, ну й добре. Тоді забудь про це своє весілля, поки не закінчиш університет. Сідай вечеряти, промовила Олена Іванівна.

Не хочу, ми з Тарасом їли піцу, розгублено відповіла онука, не розуміючи, чому бабуся так неприязно зустріла її новину.

Дивно мати мовчить. Соломія поспішала додому, щоб поділитися радістю, сподівалася на підтримку.

Мам, а ти чому мовчиш?

Марійка ніби прокинулася, насупила брови й глянула на доньку. Потім, наче злякавшись, кинула погляд у бік бабусі й, важко зітхнувши, відповіла:

Соломійко, бабуся права. Ще рано тобі заміж, треба закінчити навчання. Та й зараз не модно так рано виходити, сумно посміхнулася вона.

Мам, мені байдуже, модно чи ні. Ми з Тарасом кохаємо одне одного, одружимося, а університет закінчимо не хвилюйтесь. А заміж я піду, що б ви там не казали. Ми вже вирішили.

Бабуся не витримала й злісно кинула Марійці:

Ну що, діждалася? Насолоджуйся яблуко від яблуні недалеко котиться. Твоя донька виходить за такої ж голодранця, як і ти колись. Добре, що я вчасно зупинила

Соломія не розуміла. Батька свого вона ніколи не бачила й не знала. Глянувши на матір, побачила, як та ще нижче схилила голову.

Бабусю, мама теж хотіла заміж? За мого батька? підозріло спитала онука.

Бабуся з презиром відповіла:

Та за кого там було виходити? Такий самий убогий студент. Так, я заборонила їй за нього виходити.

Та чому ж убогий? Зате тепер у нього бізнес, несміливо промовила Марійка.

Ти з ним спілкуєшся? здивувалася бабуся. Ось ще чого не бракувало.

Так, спілкуюся. Він знайшов мене в мережі, з викликом відповіла Марійка. Але він живе в іншому місті. Як поїхав після університету до батьків, так там і залишився.

Соломія в шоці дивилася на матір.

Мам, розкажи детальніше. Ви ж із бабусею завжди казали, що він кинув тебе, дізнавшись про вагітність. А виявляється, ви збиралися одружитися? Що тобі завадило?

Мати з бабусею переглянулися. Марійка опустила голову, а Олена Іванівна заявила:

Так, я завадила, грізно промовила вона. Саме я заборонила твоїй матері виходити за цього голодранця. Заради її ж щастя. В мене особисте життя не склалося. Я сподівалася, хоча б твоя мати виправдає мої сподівання й вийде за гідну людину. А вона закохалася в студента, у якого вдома ще троє молодших братів. Що він міг їй запропонувати? Купу родичів і спільний побут?

Соломія в шоці дивилася на них. Виходить, вони весь час брехали про батька, а вона вірила.

Мамо, але чому? Чому ти не боролася за кохання? питала донька, пильно дивлячись їй у вічі.

Марійка сиділа згорблена, не піднімаючи голови.

З ким боротися? знову грізно спитала бабуся. Зі мною? Даремно я поставила умову: або я, або той студент.

Онука не могла повіритиСоломія мовчала, а потім рішуче сказала: “Я не повторю маминої помилки моє щастя важливіше за бабусині заборони,” і в цю мить вона відчула, як важкі ланцюги минулого розпалися навіки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

FR4 хвилини ago

Trente-huit en deux semaines

Je m’appelle Antoine Vernier. À trente-huit ans, je possédais ce dont les gens rêvent sans oser le dire à voix...

ES1 годину ago

La carta que nunca dejé en el ataúd

El día del entierro de doña Rosa me quedé junto a los cedros, con un sobre amarillo en el bolsillo....

FR2 години ago

Le prix de la douleur

L'été est toujours chaud à Bordeaux. Pas cette chaleur sèche, mais une touffeur épaisse qui remonte de l'estuaire de la...

ES2 години ago

Nadie me había dicho que la vieja era la dueña

La carcajada de Andrés se apagó antes que el eco del mármol. Noté cómo la mujer del mostrador dejaba caer...

EN2 години ago

I Was the Dog Nobody Wanted… Until a Widower’s Hands Changed Everything

I Was the Dog Nobody Wanted… Until a Widower’s Hands Changed Everything The gravel under my haunches had gone from...

З життя2 години ago

My son and the new neighbour’s son looked so strikingly alike that I began to doubt everything. For a while, I even believed my husband was hiding an affair from me… but the truth I would uncover turned out to be even more unexpected.

Dear Diary, I never thought I would become one of those women — the kind who studies children’s faces, searching...

LT3 години ago

Gynėja, kurią jis neatpažino

Gynėja, kurios jis nepažino Vilnius, stiklinis verslo centras „Europa“ prie Neries. Lauke birželio karštis tirpdo asfaltą, viduje – kondicionierių šaltis....

HE3 години ago

אל תנקה לי את השלוקים, חמות

אל תנקה לי את השלוקים, חמי בבוקר יום חמישי אחד, בסוף נובמבר, יקיר בן-ארי ישב במטבח הבית בשכונת רמות שבבאר-שבע...