З життя
Що ти можеш дозволити?
…Вдаривши будильник об металевий край тумбочки, Лесь Рибак встав з ліжка й босоніж поплентався до кухні. Його чекав справжній шок. За столом, закинувши одну ніжну ніжку на іншу, сиділа Антоніна. На ній був лише вишуканий мереживний фартушок. Цей факт так збентежив Леся, що він навіть зажмурився.
— Коханий, ти прокинувся! — Антоніна легко зірвалась з табурета й повисла на шиї остовпілого Леся. — Я вже сніданок приготувала!
— Справді? І що ж це? — спитав він, дивлячись на щось волокнисте.
— Ну як же, Лесю? Це брокколі на парі.
Лесь ніколи не їв «брокколі на парі». Він звик до простіших сніданків.
— Може, трошки майонезу? — несміливо запропонував він, не в змозі жувати безсмачну масу.
Але, побачивши, як брови Антоніни зсунулись, Лесь швидко відмовився від ідеї:
— Так-так, кохана! Без майонезу!..
«За що мені таке щастя?» — думав він, допасуєючи сніданок. Але думка стосувалася зовсім не брокколі, а богині, що сиділа на старому кухонному табуреті. «Ця фея… Німфа… Моя Антоніна!»
***
Вперше Лесь побачив Антоніну в театрі, де працював електриком останні тридцять років. Одного разу, лагодячи перегорілий прожектор, він направив світло на сцену — і побачив її. Тонку, ніжну, як вітряна троянда. Вона запала йому в душу, і відтоді він не знав спокою.
Ні, Лесь Рибак не був із тих, хто бігає за кожною спідницею! Що досить дивно для чоловіка, який працює в театрі. Тут у нього була репутація порядності й сумлінності. Можливо, саме за це небеса й подарували йому Антоніну?
***
Лесь швидко погладжував сорочку, намагаючись не відволікати «німфу».
— Кохана, може, допоможеш? — несміливо попросив він.
Але Антоніна була захоплена своїми «божественними» справами.
— Коханий, давай сам? — промурмотіла вона, не відриваючи очей від телефону.
— Ну, сам — так сам!
Не знаючи, де ховається праска, він просто зробив сороч— Ну, сам — так сам! — зітхнув Лесь і, змочивши долоні, розгладив сорочку руками, а потім вирушив на роботу, згадуючи про спокійні часи, коли його чекали звичайні вареники й теплий усміх жінки, яка його справді любила.
I Never Truly Loved My Wife, Though I Told Her a Hundred Times—It Was Never Her Fault, for We Lived Well Together
I never truly loved my wife, though a hundred times I told her as much within the labyrinth of dreams....
The Book Left Unfinished
The Unfinished Book Well, thats me off, Jenny! No need to see me out. Ill be back late! Make sure...
Sergey Brought His Bride Irina to Live in the Countryside, Where He Inherited His Grandmother’s Cottage
July 22 Today has left me feeling exhausted and quite unsettled. So much has happened lately that I feel compelled...
For a Whole Year, a Six-Year-Old Girl Left Bread on a Grave Almost Every Week: Her Mother Believed She Was Just Feeding the Birds…
A six-year-old girl had been leaving bread on a grave almost every week for a year: her mother assumed she...
When My Neighbour Knocked on My Door at Ten O’Clock at Night, He Was Holding a Strange Key in His Hand
10pm found me alone in the kitchen, up to my elbows in suds, longing for a little peace after a...
Watching as Simon doodled yet another Spider-Man in his notebook instead of writing out the math problem, his parents realised that in their family, only the cat was destined for a carefree and comfortable future.
Looking back now, when Henry would doodle yet another Spider-Man in his exercise book instead of tackling his maths problems,...
Egy héttel később a lány csillogó szemekkel, telefonnal a kezében rontott be a terembe
Egy héttel később a lány csillogó szemekkel, telefonnal a kezében rontott be a terembe. – Azt hiszem, megtaláltam! – lihegte....
Een week later stormde het meisje het klaslokaal binnen met haar telefoon in de hand en stralende ogen
Een week later stormde het meisje het klaslokaal binnen met haar telefoon in de hand en stralende ogen. “”Ik geloof...