Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз**

Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два квитки на літак. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони давно мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі, без турбот. Не стояти біля плити, а відпочивати, плавати в басейні. Відчути себе в казці.

Але щось завжди заважало. То грошей не вистачало — копили на перший внесок за квартиру. То в повсякденній метушні забували замовити квитки заздалегідь, забронювати готель…

Тепер у них була власна квартира. Залишилося внести останні платежі. Час подумати про дитину. А якщо не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити свою мрію. Ось і вирішила Оля зробити чоловікові, Тарасові, новорічний подарунок.

Звісно, свекруха обов’язково вломить лекції, що Оля витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нічого. А як же вони з батьком? Чому не порадилась? Почнуться образи, претензії. Загалом, дістанеться їй на повну. Свекруха й так недолюблює її, а тепер навіть страшно уявити, що влаштує. Та нічого, не вб’є ж. Якось переживе. Зате як вона здивує Тараса! Яке свято йому влаштує!

А якби порадилась, свекруха негайно влаштувала б скандал, і жодного сюрпризу не вийшло б. І навряд чи вони поїхали б на море. Що чоловікові сюрприз може не сподобатись, або в нього раптом з’являться інші плани — таке Олі навіть у голову не приходило. Тарас завжди казав, що не розуміє, нащо всю ніч об’їдатися салатами перед телевізором. Він любив компанії і веселощі.

До сьогодні конверт із квитками лежав у шухляді її робочого столу. Сьогодні вона вирішила принести його додому і подарувати чоловікові. Літати до мрії їм належало через два дні.

Повернувшись, Оля поклала конверт під ялинку так, щоб Тарас одразу його побачив. Переодягнулась і почала готувати вечерю, прислухаючись, чи не відчиняться двері. Час від часу поглядала на годинник.

О пів на десяту вона вже почала хвилюватися. На плиті давно остигла сковорода із вечерею, а Тараса все не було. Настрій стрімко падав. Вона кілька разів дзвонила йому, але телефон чоловік чомусь вимкнув. Оля метушилася по квартирі, то й підходила до вікна, дивилася, чи не заїде у двір його машина. В голову лізли тривожні думки, одна страшніша за іншу. Вона знову і знову набирала номер Тараса, але кожного разу автоматичний голос повідомляв, що абонент недоступний.

Оля відганяла від себе погане, переконувала себе, що Тарас зустрівся з друзями і загубився. Але чому вимкнув телефон? Чому не попередив?

Вона навіть кілька разів визирала у двері. Одного разу батько добре випив із товаришами. Ті привели його додому, але знаючи мамин суворий норов, не наважились показатися їй на очі. Посадили його біля дверей, притуливши до стіни, і пішли. Добре, що сусід повертався пізно, побачив сплячого на сходах і подзвонив у квартиру.

Біля дверей, звісно, нікого не було, на сходах не чулося кроків. Про квитки і свій сюрприз Оля вже й забула — лише б із Тарасом нічого не сталося.

Спати лягати навіть не думала. Вона сіла на диван, піджавши під себе ноги, і готувалася чекати всю ніч. Бойка мелодія телефону пролунала вночі, як постріл. Оля здригнулася, схопила мобільник і чомусь зірвалася з місця.

— Тась, ти де? Що сталося? — скрикнула вона в трубку.

— Нічого не сталося, — відповів незнайомий жіночий голос, наче в’язкий мед. Оля відвела трубку від вуха, глянула на екран — дзвонили із номера Тараса. — Спить твій Тарас. Як маля, — промовив солодкий голос.

— Де спить? Чому? Хто це? — запитала Оля, вже знаючи, яку відповідь почує.

Коли вона розповіла подрузі про новорічний сюрприз чоловікові, та посміхнулася й розказала історію зі своєю сестрою. Та подарувала чоловікові абонемент до басейну з сауною на двох. Сходили кілька разів. Потім чоловік застудився, потім навалилася робота — і не до басейну стало.

Сестра вирішила сходити сама. Прийшла, перерила сумку, але картки не знайшла. Дівчина на ресепшені сказала, що півгодини тому картку використали. Тут сестрі все стало зрозуміло. За півгодини вона побачила свого чоловіка, який виходив із роздягальні під руку з іншою. Ось так і відкрилася зрада. Тоді подруга сказала, що нічого не має проти сюрпризів, але з ними треба бути обережнішими.

Все це мільйонною секундою прокотилося в голові Олі. Вона знову почула голос.

— Тарас спить у мене вдома. Живий і здоровий, не хвилюйся. Здогадуєшся, хто я? Він мене кохає. Не чекай його. Ми вже півроку разом. Жалів тебе, не казав. Вирішила йому допомогти. — У трубці пролунали короткі гудки.

Оля безсило опустилася на диван, стискаючи телефон в руках. Екран погас, як погасло її життя, надії, радісне очікування Нового року та поїВона глибоко зітхнула, підвелася з дивану й вирішила, що обов’язково подарує собі цю подорож сама — адже мрія все ще чекала на неї.