Connect with us

З життя

Тиша, що нагадує про гуле життя: як дрібниці руйнують родини

Published

on

Ой, онучі мої, слухайте бабусю Хоча й кажуть, що в будинку для літніх тихо, але для мене ця тиша нагадує, як колись шуміло життя навколо. І знаєте, що найяскравіше в памяті? Не свята, не подарунки, а оті дурниці, через які сімї розпадаються.

Було в мене знайоме подружжя Ганна Степанівна та її син, Богданко. Жили вони спокійно, поки він не привів додому одну дівчину. Звали її Соломія. Гарненька, нафарбована, нігті як кігті, але біда до роботи чи господарства в неї таланту не було.

Ганна Степанівна ще з першого погляду головою похитала каже мені:
Щось ця панночка мені не подобається.

І недаремно. Бо коли Соломія вперше взялася за посуд скоріше розмазала жир, ніж вимила. І ще й сміливо заявила:
Я не буду руки псувати, це не моє.

А свекруха їй у відповідь:
І прибирати за тобою я не збираюся. Мий, бо це не готель!

А та лише плечима знизала. Ну, думаю, довго так не триватиме. Але Богданко стояв на своєму:
Я її кохаю! Одружуся!

Ганна Степанівна його й так, і сяк переконувала даремно. За два місяці весілля справили, а ще через тиждень ключі від квартири молодим віддали.

Та радість була недовгою. Якось завітала до них, а там Господи, онучі, такий безлад, що й світ не милий! Купи пилу, брудний посуд у раковині, речі розкидані. А Соломія, замість прибрати, сидить, ніготь підпилює і каже:
Я знаходжу себе. Робота мене знайде, коли прийде час.

А свекруха їй у відповідь:
Не робота тебе знайде, а судові пристави, коли Богдана за борги візьмуть!

Бо вже два кредити на ньому висіли, а третій узяв на її хотіння. А Соломія, уявіть, ще й машину захотіла.
Навіщо? питає свекруха.
Щоб до роботи їздити, з авто ж інше ставлення! гордо відповідає.

І так вони перекидалися словами, аж поки Ганна Степанівна, витерши пил зі столу, не сказала:
Я свого сина знаю. Довго ти тут не протримаєшся.

А та їй у спину:
Він мене любить!

А свекруха вже твердо вирішила більше ні копійки на їхні примхи не дасть. І не помилилася: за місяць Богдан прибіг не за машиною, а просити, щоб мати кредит на себе оформила.
Для нас, мамо! Я сам віддаватиму! благає.

А вона йому:
Я знаю, кому ти ту машину обіцяв. Але за мій рахунок ніколи.

Пішов він похнюплений, сказав Соломії, що грошей не буде. А вона як завере́щить! Скандал підняла, наче кінець світу настав.

От тут Богдан і не витримав. Зібрав речі тієї красуні та виставив за двері. І подав на розлучення.

Отак, діточки, буває: здається, любов навіки, а воно як дим розвіється. Бо кохання це не лак для нігтів, без праці та поваги воно швидко розсипається.

Хочете, розповім, як вони потім жили? Бо й це теж історія з уроком

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × один =

Також цікаво:

CZ13 хвилин ago

Let do pekla: jak jedna turbulence odhalila všechno

Vzduch v odletové hale Terminálu 2 na Letišti Václava Havla měl ten zvláštní ranní nádech – mokrý asfát, přepálený olej...

IT25 хвилин ago

Volo AZ 110: la vendetta ha un posto in prima classe

Volo AR 110: la vendetta ha un posto in prima classe La moquette della hall partenze del Terminal 1 del...

HU30 хвилин ago

A 2A utas

A londoni Heathrow 2-es terminálján a levegőben mindig ugyanaz a furcsa keverék terjengett: frissen főzött kávé, repülőgép-üzemanyag és a padlótisztítószer...

LT35 хвилин ago

Skrydis, kuriame jis prarado viską

Vilniaus oro uoste tą vakarą tvyrojo įprastas šurmulys. Pro didelius langus matėsi, kaip lėktuvai rieda pakilimo taku, o šviesos atspindžiai...

HE45 хвилин ago

איך כמעט הרסתי את הדבר היחיד שגרם לו לצחוק שוב

השעה הייתה כמעט עשר בלילה כשליהיא הקטנה צעדה יחפה על רצפת השיש של האולם המרכזי. אני עמדתי ליד גרם המדרגות...

PL45 хвилин ago

Sześćdziesiąt trzy dni ciszy po tym, jak wyrzucił kobietę, która nauczyła jego córki na nowo wymawiać imię ich matki

Sześćdziesiąt trzy dni po tym, jak wyrzucił kobietę, która nauczyła jego córki śpiewać piosenki ich matki Adam Nowak stał w...

CZ2 години ago

Můžete být můj táta? Jen na jeden den.

Do oken vily v Bubenči bubnoval říjnový déšť. Velký sál s vysokým štukovým stropem se plnil lidmi – pánové v...

BG2 години ago

Татко за един ден

Големият салон приличаше на сцена от стар филм. Полилеите бяха истински кристал, не имитация, и хвърляха жълтеникава светлина върху паркета,...