Уяви, що ми могли б досягти, якби цінували людей понад прибуток. Уяви.

Уяви, що ми могли б досягти, якби цінували людей більше за прибуток. Уяви.

**Уяви**

Уяви місто, де ніхто не є невидимим.
Де імя прибиральниці памятають так само, як імя директора.
Де вартість людини вимірюється не грошима, а добротою.

Передстав світ, де перше питання на ділових зустрічах не *«Скільки це коштуватиме?»*,
а *«Скільки життів це покращить?»*
Де інновації не спішно викидають на ринок заради вигоди,
а вирощують повільно, з турботою, бо їхня мета лікувати, навчати, піднімати.

Уяви школи, де кожній дитині приділяють увагу не через оцінки,
а тому що кожен розум це історія, яку варто почути.
Лікарні, де пацієнти не цифри,
а імена з мріями, які ще чекають свого часу.
Робочі місця, де вихідні належать родинам, а не дедлайнам.

А якби найбагатшими були не ті, у кого найбільші рахунки,
а ті, хто створив найбільше можливостей для інших?
Якби справжньою біржею була не Уолл-стріт,
а моменти співчуття, якими щодня діляться незнайомці?

Уяви уряд, який вимірює успіх не ВВП,
а посмішками, грамотністю, меншою кількістю сліз, пролитих у тиші.
Уяви сусідів, які змагаються не за тим, хто яскравіше сяє,
а за тим, хто зможе підтримати іншого вище.

І уяви себе у такому світі
без поспіху, без страху, без розрахунків
просто живучим, на повну,
бо ти цінний просто за те, що ти людина.

**Уяви. А потім почни.**