Connect with us

З життя

Відпочинок за чашкою чаю у вільний момент робочого дня в кабінеті УЗД.

Published

on

Оксана сиділа в кабінеті УЗД. Пацієнтів сьогодні було мало, випала вільна хвилинка на чай. Жінка розмішувала цукор, ложка стукала об склянку, видаючи дзвін. Оксана була сердита, адже день зранку не склався. Посварилася з чоловіком через дрібницю. Запізнилася на роботу, за що отримала догану. Настрій був нікудишній. Вона розгорнула блискучу фольгу і дістала шматочок шоколаду. Немає нічого кращого, щоб зняти стрес. Шоколад виявився смачним, чай ароматним, але допити його не дали. У двері постукали, і на порозі з’явилася молода жінка зі щасливим обличчям. Оксана її впізнала. Минулого разу та приходила з чоловіком, привабливим чоловіком.

– Мене знову направили до вас, – жінка усміхнулася.

– Ну, раз направили, – Оксана неохоче взяла карту.

– Наталія Земляна, п’ять тижнів.

Жінка лежала на жорсткій кушетці, пузом ковзав датчик. Серце солодко завмирало. Вона чекала на цю дитину сім років. За цей час вони з чоловіком відвідали багато лікарів, але все безрезультатно. Наталія вже боялася, що безплідна. Але тепер усе позаду, вона була щаслива. Оксана не поділяла її радості. Своїх дітей у неї не було, а чужого брати чоловік не хотів. Жінка заздрила тим, хто міг відчути радість материнства.

– Що там? – хвилювалася Наталія, дивлячись на невдоволене обличчя лікаря.

– У плода є патологія. У вас народиться каліка, – відповіла та.

Наталія змерзла.

– Тут якась помилка. У мене гарні аналізи, – слабко заперечила вона.

– Навіщо вам хвора дитина? На вашому місці я б задумалася.

Оксана не відчувала докорів сумління і, твердою рукою, зробила запис у карті. Наталія на негнучких ногах вийшла і попрямувала до лікаря. У коридорі, що пахло ліками, було холодно, як і в душі жінки.

– Наталіє, добре подумайте. Дитина з синдромом Дауна. Таких дітей важко ростити. У будь-якому випадку, вибір за вами. Термін невеликий. Якщо що, я випишу направлення, – слова звучали як вирок.

Пацієнтка пробурмотіла щось незрозуміле і поспішила покинути кабінет. Вона сама не пам’ятала, як вийшла з лікарні і викликала таксі. Вдома, не роздягнувшись, впала на ліжко і розплакалася. За що їй таке покарання? Що в житті зробила не так? Ще недавно уявляла, як буде гуляти в парку і слухати приємну музику. Розмовляти з малюком і читати вголос дитячі книжки. Всім серцем встигла полюбити цю дитину. І раптом таке… Повернутий з роботи Андрій застав дружину в сльозах.

– Наталю, що сталося? – злякався він.

Добившись від неї пояснень, Андрій помрачнів і сказав, що повідомить батькам. На сімейній раді Наталію вмовляли позбутися дитини.

– Навіщо тобі інвалід? – переконувала мати. – Будеш з ним мучитися. Які твої роки? Молода, здорова, народиш іншого. А цього позбудься.

– Мамо, що ти кажеш? Його ж не річ, а жива істота!

– Саме так, істота! Народиш — будеш сама дивитися!

– Андрійку, поясни ти впертій дружині, що хвора дитина — це хрест на все життя! – плакала свекруха. Наталія почувала себе беззахисною голубкою, що потрапила до зграї ворон. Батьки мовчали, вважаючи, що це жіноча справа. І лише старенький дідусь заступився за онуку: – Що ви на неї напали? Нехай сама вирішує, як краще.

І Наталя вирішила залишити дитину. Батьки були сердитися і не розуміли її. Андрій замкнувся і віддалився. Рідні відвернулися, коли Наталі так була потрібна їхня підтримка. І хоч було важко, серце підказувало: вона вчинила правильно.

– Може, я це заслужила? – питала Наталія дідуся.

– Ніхто не знає, чому так сталося. Ти, головне, не нервуй, дитині шкодить. І чоловіка прости, йому також не солодко.

Вагітність протікала на диво легко. Лікар тільки руками розводила і просила сподіватися на краще. Наталія молилася та надіялася на диво. А ночами, лежачи в холодному ліжку, плакала в подушку. Чоловік давно перейшов спати на диван у вітальні. І коли серед ночі викликали швидку, знову молилася за дитину: “Тільки б усе було добре!”

Морозного ранку з’явилася на світ дівчинка. Наталія готова була побачити потвору. Але їй показали малечу, і сльози навернулися на очі. Дівчинка виглядала як ангел. Світле волоссячко, круглі щічки і неймовірно великі блакитні очі.

– І це диво мене змушували вбити, – з жахом прошепотіла вона.

Вдень з’явилися родичі, вітали. Андрія впустили в палату. Він приніс великий букет квітів і просив прощення. Наталія простила, хоч у душі залишився осад. Вона підійшла до вікна і побачила, як за склом кружляють сніжинки, забираючи з собою скорботи і печалі. Згадала кабінет УЗД і лікаря, через яку мало не зруйнувалося її нетривале щастя. Андрій милувався донькою, що спала в ліжечку. Дивлячись на нього, важко було повірити, що ще недавно чоловік вів себе як чужий.

– Як назвемо доньку? – запитав він.

– Надія, – відповіла Наталія. – Тільки вона не дозволила мені зробити страшну помилку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + 14 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя1 годину ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя2 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя3 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя3 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя4 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя4 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя5 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...