Connect with us

З життя

Він врятував моє життя, а я зруйнувала його

Published

on

Той врятував мені життя, а я зруйнувала його
— Оксано! Оксано, що ж ти робиш? — Голос Івана тремтів від розпачу. — Ти ж добре знаєш, як я до тебе ставлюсь! Чому так поступаєш?
— Годі, Іване! Не ускладнюй! — Оксана відвернулася до вікна, щоб не бачити його обличчя. — Усе вирішено. Богдан Михайлович добряча людина, в нього чудове становище, житимемо гідно.
— А кохання? А те, що було між нами? Невже це нічого не варте?
Оксана стиснула кулаки так, що нігті впились у долоні. Звісно, варте. Важливіше, ніж вона могла зізнатись. Але мама лежить у лікарні після другого інфаркту, а лікування коштує таких грошей, яких у них з Іваном ніколи не було.
— Було гарно, але життя — це не казка, — сказала вона холодно.
Іван зробив крок до неї, простягнув руку, але зупинився, не доторкнувшись.
— Оксанко… Пам’ятаєш той день на озері? Коли ти провалилась під лід? Я тебе витягнув, ми тоді поклялись одне одному…
— Досить! — Різко обернулася вона. — Не згадуй! Що минуло, те минуло.
Іван дивився на неї так, ніби бачив уперше. Потім повільно кивнув.
— Зрозумів. Значить, так. Що ж… — Він узяв із комода свою куртку. — Бажаю щастя, Оксано Сергіївно.
Він пішов, не вдаривши дверима. Оксана чула, як його кроки затихли на сходах, і лише тоді дозволила собі заплакати.
Богдан Михайлович справді був доброю людиною. П’ятдесятирічний удівець, директор великого підприємства, він запропонував Оксані не просто шлюб, а стабільність. Коли мама опинилась у лікарні, саме він узяв на себе всі витрати на лікування, не вимагаючи нічого, окрім згоди на одруження.
— Ти молода, гарна, розумна, — казав він, тримаючи її за руку. — А я вже не молодий, мені потрібна супутниця життя. Ми підходимо одне одному.
Оксана кивала, відчуваючи себе товаром на базарі. Але вибору не було. Мама видужувала, лікарі обіцяли повне відновлення за умови належного догляду та дорогих ліків.
Весілля минуло тихо, у вузькому колі. Богдан Михайлович був уважним чоловіком. Він не вимагав кохання, задовольняючись повагою та вдячністю. Оксана щиро намагалась бути доброю дружиною.
Івана вона не бачила місяці три. Потім випадково зустріла у поліклініці.
— Як справи? — запитав в чемно, як знайомого.
— Нормально. А в тебе?
— Теж. Багато працюю.
Він схуд, засмаг, носив новий костюм. Оксана хотіла запитати, звідки гроші, але стрималась.
— А мама як? — Іван завжди любив її маму, вона його теж.
— Добре. Одужує.
— Передай вітання.
— Передам.
Вони стояли у коридорі поліклініки, і Оксані раптом яскраво згадався той зимовий день, коли Іван врятував її. Їй було сімнадцять, йому дев’ятнадцять. Вони катались на ковзанах замерзлим озером за містом. Лід здався міцним, але Оксана від’їхала надто далеко від берега.
Тріск був негучним, але Іван почув. Він закричав, щоб вона не рухалась, сам повз до неї по льоду на животі. Коли вона провалилась, він встиг схопити її за руку. Потім були хвилини боротьби з крижаною водою, його відчайдушні зусилля витягти її, власна куртка, якою він її загорнув.
— Усе буде добре, — шептав він, розтираючи її змерзлі руки. — Я тебе не покину. Ніколи не покину.
Тоді вони пообіцяли одне одному кохати все життя. Оксані було сім
І тепер, коли зима знову вкривала озеро крижаним блиском, вона відчувала, що холод тієї води проник у її душу назавжди, ніжна вразливість втрачена, а єдиним її щастям стало пам’ятати те тепло кохання, яке сама й придушила..

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 4 =

Також цікаво:

FR42 хвилини ago

Le pharmacien de la rue des Lilas

Je m'appelle Nadia Bensaïd, j'ai quarante-trois ans, et je tiens l'officine du boulevard Voltaire à Angoulême depuis onze ans. On...

EN42 хвилини ago

The Last Branch on Maple Street

Ray Kowalski used to say the credit union on Maple Street knew more about him than his own kids did....

ES42 хвилини ago

El banco de la avenida Bird

Llevaba cuarenta minutos sentada en esa silla de plástico verde, viendo cómo mi suegro, don Ramón, avanzaba en la fila...

HE1 годину ago

# המלצרית שתפסה רגל כיסא שבורה כדי להציל את אימא של הבוס — ומה שהוא עשה אחר כך

אני נוהג מונית באזור בת ים כבר תשע שנים, ואת מה שראיתי ברחוב הצדדי ליד שוק הדגים, בשעה ארבע וחצי...

EN1 годину ago

The Rain Remembers Her Face

The rain was coming down sideways over Oak Hill Cemetery, hammering the gravestones so hard I could barely hear my...

PL2 години ago

# Konto, którego nie było

Kaśka poprawiała czarną sukienkę przed lustrem w przedpokoju i liczyła w głowie, ile jeszcze wytrzyma. Za oknem Wrocław szumiał wieczorem...

FR2 години ago

Le cartable en toile cirée de Mamie Odette

Il y a une odeur que je n'ai jamais retrouvée nulle part: celle du cartable en toile cirée que ma...

HE3 години ago

# ילדה אחת שכחה מטריה ברכב — ואף אחד לא בא לקחת אותה

# הטלפון עם המסך הסדוק אני נהגת מונית בתל אביב, שירות "גט" הצהוב הישן, כבר תשע שנים. יש לי משמרת...