Connect with us

З життя

Вместо одиночества старушке с узелком судьба преподнесла счастье

Published

on

Старушка с узелком в руках приготовилась к одиночеству… но судьба, как истинная русская, подкинула ей сюрприз.

В любом возрасте жизнь может ударить посильнее сковородой. Особенно — когда тебе за семьдесят. Прожила, отдала всё, что могла, а в итоге — сидишь, как береза после бури: одинокая, скрипучая, и все мимо проходят. Хуже одиночества только предательство — когда те, ради кого душу рвала, вдруг разворачиваются спиной. И Дарья Степановна была уверена: её час настал.

В тот вечер она сидела в своей комнате, слушала, как за стеной возится на кухне невестка Людмила, и вспоминала. О сыне Витьке, которого уже три года как нет. О внуке Саше, который укатил в Москву и звонит раз в полгода. О себе — старой, неуклюжей, вечно «не к месту». Она чувствовала себя лишней. Поэтому даже не удивилась, когда в комнату вошла Людмила с лицом, как у бухгалтера перед сдачей отчёта:

— Дарья Степановна, собирайтесь. Отвезу вас в одно место. Думаю, вам понравится.

Старушку будто обухом стукнуло. Сердце ушло в пятки, пальцы вцепились в подлокотники кресла.

— Куда? — прохрипела она.

— Увидите, — уклонилась Людмила, глядя куда-то в сторону.

Этого было достаточно. Дарья Степановна знала, как бывает. Сначала терпят, потом злятся, а потом — без лишних слов — увозят. Туда, где пахнет казённой кашей и безысходностью. Где никто не обнимет и не скажет: «Мама, всё будет хорошо».

После смерти Вити она продала свою хрущёвку — деньги ушли на врачей, лекарства, бессонные ночи. Когда его не стало, она осталась одна. Идти было некуда, и Людмила разрешила ей пожить у них. Отношения всегда были, как лёд на Неве в апреле — вроде цело, но ходить страшно. Зато внучка Катюша — её радость — искренне любила бабушку, и это хоть как-то согревало душу.

— Можно я с Катюшей попрощаюсь? — тихо спросила Дарья Степановна, теребя край фартука.

— Ну конечно, — удивилась Людмила. — Только быстрее.

Собралась она быстро. Вещей — кот наплакал. Один потрёпанный узелок, в который она аккуратно сложила всё своё богатство: фотографии, тёплые носки, любимую кружку. У порога замерла, провела рукой по дверному косяку — будто прощалась с прошлым. Потом покорно поплёлась за невесткой. Мелкими шажками, будто по тонкому льду.

Всю дорогу Дарья Степановна смотрела в окно, но ничего не видела. Мир за стеклом казался чужим. Она ехала, как на казнь, и думала: «Ну почему Людка терпела её так долго? Почему не выставила раньше?»

— Приехали, — сказала Людмила.

Старушка подняла глаза. И ахнула. Вокруг — будто сошла картина Левитана: лес, речка, вдали холмы. Пахло хвоей и свежестью. Никаких больничных стен, казённых заборов. Только дом — маленький, деревянный, словно из сказки.

— Что это? — прошептала Дарья Степановна, теряясь.

Людмила глубоко вздохнула:

— Витя рассказывал, как вы мечтали о домике у реки. Я долго думала, как исполнить его мечту. Продала квартиру, и мы купили это место. Теперь будем жить все вместе. Катюше — отдельную квартиру в Екатеринбурге, чтобы начинала свою жизнь. А вы… здесь будете счастливы. Простите, что не сказала сразу — хотела сюрприз сделать.

Дарья Степановна замерла. Не верила. Не понимала. Стояла с узелком, который сжимала, как последнюю надежду, и смотрела на невестку. А потом — разрыдалась. Не от горя. Не от страха. А оттого, что её услышали. Что она кому-то нужна. Что её не бросили.

— Прости меня, Люда… За все мои ворчания, за упрёки. Я была не права, — прошептала она, обнимая невестку.

— Да ладно, Дарья Степановна. Всё позади. Теперь мы семья. Я всегда буду рядом.

Они стояли посреди нового двора, обнявшись, как родные. А за их спинами журчала речка, шептались берёзы, и начиналась новая жизнь — где старость не страшна, а любовь — не понарошку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + чотири =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя2 години ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...

З життя4 години ago

Хлопчик притулив вухо до гроба матері і сказав те, що приголомшило всіх у церкві

У храмі стояла глибока, майже вагома тиша. Повітря було насичене ладаном, плачем і болем, який словами не передаси. Люди сиділи,...

З життя5 години ago

Як Нинка готувалася до весільного життя

Ніхто на селі не міг зрозуміти, чому Орисі так не щастить у коханні. Дівчина ладна, працьовита, розумна, вродлива. Робота чудова...

З життя8 години ago

Подвійне обличчя мого чоловіка

Сьогодні заплющив очі й згадав той ранок, як відкрив минуле дружини. Знав її вісім років, а тепер – наче бачив...

З життя11 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Роман і Зоряна прожили сім років разом. Зі шкільних лав не розлучались. Дітей не мали. Так не судилось. Улюблена бабуся...

З життя12 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя14 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...