Connect with us

З життя

Вместо одиночества старушке с узелком судьба преподнесла счастье

Published

on

Старушка с узелком в руках приготовилась к одиночеству… но судьба, как истинная русская, подкинула ей сюрприз.

В любом возрасте жизнь может ударить посильнее сковородой. Особенно — когда тебе за семьдесят. Прожила, отдала всё, что могла, а в итоге — сидишь, как береза после бури: одинокая, скрипучая, и все мимо проходят. Хуже одиночества только предательство — когда те, ради кого душу рвала, вдруг разворачиваются спиной. И Дарья Степановна была уверена: её час настал.

В тот вечер она сидела в своей комнате, слушала, как за стеной возится на кухне невестка Людмила, и вспоминала. О сыне Витьке, которого уже три года как нет. О внуке Саше, который укатил в Москву и звонит раз в полгода. О себе — старой, неуклюжей, вечно «не к месту». Она чувствовала себя лишней. Поэтому даже не удивилась, когда в комнату вошла Людмила с лицом, как у бухгалтера перед сдачей отчёта:

— Дарья Степановна, собирайтесь. Отвезу вас в одно место. Думаю, вам понравится.

Старушку будто обухом стукнуло. Сердце ушло в пятки, пальцы вцепились в подлокотники кресла.

— Куда? — прохрипела она.

— Увидите, — уклонилась Людмила, глядя куда-то в сторону.

Этого было достаточно. Дарья Степановна знала, как бывает. Сначала терпят, потом злятся, а потом — без лишних слов — увозят. Туда, где пахнет казённой кашей и безысходностью. Где никто не обнимет и не скажет: «Мама, всё будет хорошо».

После смерти Вити она продала свою хрущёвку — деньги ушли на врачей, лекарства, бессонные ночи. Когда его не стало, она осталась одна. Идти было некуда, и Людмила разрешила ей пожить у них. Отношения всегда были, как лёд на Неве в апреле — вроде цело, но ходить страшно. Зато внучка Катюша — её радость — искренне любила бабушку, и это хоть как-то согревало душу.

— Можно я с Катюшей попрощаюсь? — тихо спросила Дарья Степановна, теребя край фартука.

— Ну конечно, — удивилась Людмила. — Только быстрее.

Собралась она быстро. Вещей — кот наплакал. Один потрёпанный узелок, в который она аккуратно сложила всё своё богатство: фотографии, тёплые носки, любимую кружку. У порога замерла, провела рукой по дверному косяку — будто прощалась с прошлым. Потом покорно поплёлась за невесткой. Мелкими шажками, будто по тонкому льду.

Всю дорогу Дарья Степановна смотрела в окно, но ничего не видела. Мир за стеклом казался чужим. Она ехала, как на казнь, и думала: «Ну почему Людка терпела её так долго? Почему не выставила раньше?»

— Приехали, — сказала Людмила.

Старушка подняла глаза. И ахнула. Вокруг — будто сошла картина Левитана: лес, речка, вдали холмы. Пахло хвоей и свежестью. Никаких больничных стен, казённых заборов. Только дом — маленький, деревянный, словно из сказки.

— Что это? — прошептала Дарья Степановна, теряясь.

Людмила глубоко вздохнула:

— Витя рассказывал, как вы мечтали о домике у реки. Я долго думала, как исполнить его мечту. Продала квартиру, и мы купили это место. Теперь будем жить все вместе. Катюше — отдельную квартиру в Екатеринбурге, чтобы начинала свою жизнь. А вы… здесь будете счастливы. Простите, что не сказала сразу — хотела сюрприз сделать.

Дарья Степановна замерла. Не верила. Не понимала. Стояла с узелком, который сжимала, как последнюю надежду, и смотрела на невестку. А потом — разрыдалась. Не от горя. Не от страха. А оттого, что её услышали. Что она кому-то нужна. Что её не бросили.

— Прости меня, Люда… За все мои ворчания, за упрёки. Я была не права, — прошептала она, обнимая невестку.

— Да ладно, Дарья Степановна. Всё позади. Теперь мы семья. Я всегда буду рядом.

Они стояли посреди нового двора, обнявшись, как родные. А за их спинами журчала речка, шептались берёзы, и начиналась новая жизнь — где старость не страшна, а любовь — не понарошку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × чотири =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Я піду до тата, бо ти погана.

Ти погана. Я піду до тата Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними —...

З життя15 хвилин ago

На струнах літа: відлуння річки

Одного літнього дня на річці… Родина у Віри була дружня. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї з’явилася сестричка...

З життя1 годину ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя1 годину ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя2 години ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя2 години ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя3 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя3 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...