Connect with us

З життя

Возрождение забытых мгновений сердца

Published

on

**Дневник. Сердце, что снова забилось.**

Сегодня я летел домой, как на крыльях. В последнее время в нашей квартире творилось что-то невероятное. Вчера Таня, моя жена, вдруг… сварила щи. Казалось бы, что тут такого? Жена накормила мужа — обычное дело. Но только не у нас.

Два года Татьяна была бледной тенью себя прежней. После той страшной аварии, которая забрала у нас единственную дочь, она словно умерла вместе с ней. Леночка погибла на пешеходном переходе — всего 16 лет, только начинала жить, поступила в институт, была умницей и красавицей… А потом — машина, удар, пустота. Других детей у нас не было. Пытались, лечились, но тщетно. Смирились. Говорили: есть дочь — и слава Богу, будут внуки…

Но смерть Леночки сломала Таню. Она перестала замечать мир: ни меня, ни солнца, ни себя. Лежала сутками, не двигаясь. Не мылась, не ела, не разговаривала. Уволилась с работы, потому что смех коллег резал, как нож. Чёрный платок намертво прирос к её голове, а в доме поселилась тишина — глухая, как боль.

Я пытался уговаривать, умолять, вытаскивать её из этой бездны. Потом сдался, перебрался на диван. Её мать, седая от горя, твердила: «Тебе всего 35, ему 38. Вся жизнь впереди… А ты хоронишь себя заживо».

Но всё было бесполезно. Таня будто ждала чего-то.

А потом… Она вдруг стала мыть окно. Без слёз. В том же чёрном платке, но с искоркой в глазах. И даже сказала:
— Я поджарила картошку с лисичками. Иди мой руки, будем ужинать.

Я остолбенел. Не верил ушам. Что-то сдвинулось.

Сперва робко — Таня начала выходить на улицу, навещала родню. Потом — улыбки, редкие, но уже не пустые. На свадьбу племянницы она сняла траур, подстриглась, накрасилась. Купила платье. Мы съездили в санаторий на Чёрное море. Солнце, волны, тёплые ночи — будто вернули нас к жизни. Там случился второй медовый месяц. Смешно, неловко, как в юности. Мы смеялись, целовались… И там же Таня впервые увидела Леночку во сне. Дочка сияла:

— Мам, мы скоро снова будем вместе. Потерпи чуть-чуть…

Проснувшись, Таня поняла: её время близко. Но меня не испугало — зачем тревожить заранее?

По возвращении её позвали обратно на работу — коллега ушла на пенсию. Через пару месяцев на заводе началась диспансеризация. Таня чувствовала слабость, но молчала.

На УЗИ молодой врач вдруг улыбнулся:
— Поздравляю. У вас будет девочка!

Таня не поверила.
— Моё сердце?

— Ваше тоже. Но это бьётся сердечко вашей малышки, — рассмеялся врач и позвал меня. — Папа, познакомься с дочкой.

Мы обнялись и заплакали.

Беременность прошла легко, будто сама судьба берегла её. Таня светилась, как солнце. В срок родилась девочка. С первого взгляда стало ясно — вылитая Леночка. Хотели назвать так же, но родные отговорили: «А вдруг судьба повторится?»

Назвали Надеждой — «Богом данная».

Сейчас Надюшке уже пять. Она всё больше похожа на Леночку — не только лицом, но и характером. Та же улыбка, те же куклы, песни, пляски. Та же тишина в глазах.

А мы с Таней будто заново родились. Живём. Смеёмся. Дышим. Наш дом снова полон смеха, а в сердце — благодарность.

Жизнь вернулась. И останется.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + 15 =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя1 годину ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя2 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя3 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя4 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя4 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя5 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя5 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...