Connect with us

З життя

Вибач, але я ще не готовий до спільного життя

Published

on

Вибач, але я поки не готова жити разом…

Здавалося, що Льоня закохана в Олега так само, як і він у неї. Тому його дуже здивувала її відповідь на пропозицію жити разом.

– Вибач, але я поки не готова до спільного проживання! – сказала вона.

– Чому?

– Не знаю, ми лише півроку зустрічаємося. Мені здається, що ще зарано…

– Рано? Сонце, мені здається, що саме час. Поживемо разом, краще пізнаємо одне одного, а там, дивись, і перейдемо на наступний етап.

– Олежику, це не комп’ютерна гра, це життя. І зараз у моєму житті немає місця для спільного проживання, але це не означає, що я не ціную наших стосунків. Просто мене влаштовує те, як усе є.

– А я хочу більшого! Хочу прокидатися з тобою щоранку. Засинати разом! Ти ж цього не хочеш?

– Ми і так це робимо. Два рази на тиждень, забув? Хіба цього мало?

– Мені мало!

– Ну, якщо ти мене любиш, то доведеться трохи почекати.

– Я можу почекати, якщо ти мені озвучиш причину! Чому ти не хочеш? Поясни! Невже це так складно?

Льоня подумала трохи, потім усміхнулася йому і вирішила, що варто все обговорити детальніше.

– Олеже, давай начистоту. Що для тебе означає спільне проживання з жінкою?

– Я вже сказав, засинати і прокидатися разом!

– А між цим?

– У якому сенсі? – не зрозумів він.

– У добі двадцять чотири години, забув? Ти говориш лише про ніч і ранок, а решту часу?

– А решту часу ми майже завжди на роботі! Хіба ні?

– Чому ж ні? Наприклад, ми ж будемо вечеряти чи снідати?

– Сподіваюся!

– А хто буде готувати?

– Ти не вмієш готувати! – здогадався Олег, хоча не раз куштував її страви.

– Я вмію готувати!

– Тоді в чому проблема?

– Хто буде готувати? Ти чи я?

– Ну, може ти, а іноді і я. А чому ти так хвилюєшся з цього приводу?

– Олеже, тому що я не хочу перетворити своє життя в день бабака, як багато моїх подруг! Я не хочу прокидатися раніше, щоб приготувати комусь сніданок. Я не хочу бігти з роботи, заходити в магазин, тягти пакети додому, а потім ще дві години танцювати біля плити, готуючи вечерю!

– Але ж ти іноді готуєш, коли приходиш до мене, хіба ні? Я думав, тобі подобається…

Олег виглядав трохи роздратованим. Виходить, його дівчина – ледарка?

– Я люблю готувати, але робити це кожного дня ще не готова. Мені подобається приходити додому, швиденько зібрати салатик і на цьому все. Мені подобається, що ми зустрічаємося двічі на тиждень, іноді частіше. Мені цього вистачає! Можливо, колись я й захочу більшого, але не зараз!

– Просто ти мене не любиш! – констатував Олег.

– Ну от, почалося…

– А що? Хіба ні? Коли жінка любить, вона готова на все заради улюбленого!

– А улюблений готовий на все заради улюбленої?

– Звісно!

– Добре, тоді давай жити разом, АЛЕ – всі домашні обов’язки пополам. Точніше, кожен прибирає за собою, готуємо по черзі, прасуємо свої речі самі. Як тобі такий варіант?

– Але я погано готую. Ти ж сама казала!

– Буде можливість навчитися. Не завжди ж їсти піцу чи бургери. З навчанням я можу допомогти!

– Я просто не розумію, невже це так складно? Чому іншим не складно? Ти що, особлива? – не вгамовувався Олег.

– Ну, якщо тобі хочеться так думати. Хай буде так! Я особлива. Я не хочу класти своє особисте життя на вівтар любові. Не зараз так точно. Мені всього двадцять три. Я хочу насолоджуватися свободою!

– А, зрозумів! У тебе є інший чоловік! – зробив Олег несподіваний висновок.

– І навіщо він мені? – не зрозуміла Льоня.

– Ну, якщо ти не хочеш жити зі мною, значить, він тобі дорожче!

– Твій вигаданий чоловік мені дорожчий? – усміхнулася вона.

– Твій вигаданий чоловік! Навіщо мені вигадувати собі чоловіків!

– А, тобі чоловіки не потрібні, тому ти вирішив вигадати мені, так?

– Ти мене зовсім заплутала! – майже закричав він.

– Тому що ти несеш маячню! У мене більше нікого немає! Мені іноді й тебе багато, тому я і не хочу жити разом! Я люблю своє самотність і не готова з ним розлучитися. Не зараз!

– Як можна любити самотність, коли ти в стосунках? – здивувався Олег.

– Дуже просто. От є речі, які тобі подобається робити, коли нікого немає вдома?

– Наприклад?

– Не знаю, читати книгу, дивитися серіал, приймати ванну, блукати у соціальних мережах, переміряти речі з шафи, танцювати у темряві!

– Чоловіки таким не займаються! – обурився він.

– А дівчатам це подобається! І мені це подобається! Я поки не готова розлучатися зі всіма звичайними радощами свого самотнього життя!

– Але ж і в спільному житті є достатньо своїх привілеїв! – ще намагався переконати її Олег.

– Наприклад?

– Засипати і прокидатися разом! – знову почав він свою пісню.

– Олеже, ти знаєш, що хропеш, як трактор?

– Що? Ти ніколи не говорила! І інші не скаржилися!

– Ну, щодо інших не скажу, а от після того, як Льоня тобі по носу переїхав на шашликах кілька місяців тому, хропіти ти почав жахливо. І взагалі, я тобі говорила! Я можу терпіти це два рази на тиждень, але кожен день не хочу! Я теж хочу іноді висипатися.

– Ти не висипаєшся поруч зі мною?

– Тільки у ті рідкісні моменти, коли вдається заснути раніше за тебе!

– Але ж ти зазвичай лягаєш пізніше…

– Ось і я про це!

– Ага, значить я хропу, я не готую, я не підходжу для спільного проживання?

– А ще, як виявилося, ти жахливий зануда! – не витримала вона.

– Чому це я зануда!?

– Ти вже півгодини намагаєшся переконати мене зробити те, чого я не хочу робити. Що це, якщо не занудство?

– Леся, я взагалі-то хоч разом хотів пожити, а потім одружитися на тобі! – ображено сказав він.

– А я хіба казала, що хочу заміж? – сумно посміхнулася вона.

– А ти хіба не хочеш? Усі дівчата хочуть заміж!

– Мабуть, не всі…

– Або ти не хочеш заміж за мене? – здогадався він.

– Я взагалі не хочу, але якщо й думати, як ти, то що ти можеш запропонувати майбутній дружині? Засипати і прокидатися разом?

– Ти хочеш сказати, що я пусте місце? – образився Олег. – Що я ні на що не здатний?

– Тобі вже майже тридцять. Ти працюєш за десять тисяч гривень на місяць, живеш в старій квартирі свого дядька, аби не платити за оренду, ти купуєш одяг на знижках. Ти навіть машину не хочеш купувати, щоб не витрачатися на неї!

– Якщо тебе слухати, то я просто подарунок! Тоді навіщо ти взагалі зі мною зустрічалася?

Льоня знизала плечима.

– Ти гарний, добре складений, веселий і чудовий коханець.

– Для здоров’я?

– І для душі!

– Але сім’ї у нас не буде!

– Поки ти не подорослішаєш, точно ні!

– Прекрасно! Тоді моя пропозиція знімається з повістки дня! І знаєш, я тобі навіть більше скажу! Ми розійдемося!

– Справді? – іронічно запитала Льоня. – А я думала, ти вже й не запропонуєш! Тоді бувай? – сказала вона й помахала йому рукою, нагадуючи, що він свариться з нею в її квартирі.

– Бувай! – гордо заявив він, натягуючи штани. – Точніше прощай!

– Значить, прощай! – сказала вона з усмішкою і кинула йому футболку.

Олег пішов, а Льоня увімкнула музику, вимкнула світло й почала танцювати. Це завжди допомагало заспокоїти нерви і повернути позитивний настрій. Вона знала, що завтра чи післязавтра він усе ж повернеться, але чи пустить вона його назад? Це вже питання!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − вісім =

Також цікаво:

ES2 години ago

Levantó la sábana esperando encontrar pruebas de que su esposa embarazada lo había traicionado. En cambio, encontró sus piernas destrozadas, sus manos temblorosas sobre el vientre, y el terror que su propia familia había ocultado detrás de puertas cerradas. Entonces Clara lo miró y susurró: “Ya firmaste para quitarme a mi hijo.” En ese instante, comprendió que los traidores no estaban en esa cama. Estaban en su propia sangre.

Daniel había llegado al hospital preparado para confirmar lo que su familia le había estado sembrando al oído durante semanas:...

EN5 години ago

Nathan Harrison had closed billion-dollar deals on six continents without blinking. In the world of real estate, they called him the Concrete King — a man whose pen turned vacant lots into gleaming towers, whose name on a contract made competitors step back and reassess. He thought nothing could catch him off guard anymore.

Then came a Friday afternoon in a neighborhood bakery on the north side of Chicago. He almost didn't go in....

ES5 години ago

El velo cayó antes de que el sacerdote pudiera terminar la bendición.

El encaje blanco salió volando del cabello de Clara Bennett y aterrizó sobre los escalones de mármol del altar. La...

EN5 години ago

The veil didn’t just slip — it was torn.

White lace spiraled from Clara Bennett's hair and drifted down across the cold marble steps of the altar like a...

З життя6 години ago

Son-in-law brought a mutt to the country house; mother-in-law insisted it be kicked out. Then the dog saved the family from losing half the garden.

When the son-in-law turned up at the cottage with a scruffy dog, Margaret nearly fainted with indignation. But a month...

EN7 години ago

I’m 78 years old, and I live alone in the house my husband built for us back in the seventies. He’s been gone a long time now. Most of my family scattered years ago, the way families do.

Four years ago, my son, his wife, and their two little ones were killed in a car accident on their...

EN8 години ago

My mother-in-law shredded my designer dress in my own kitchen while declaring that everything under this roof belonged to her son. Within twenty-four hours, that son had lost his executive title, his company car, his corporate cards, and access to a house he never actually owned.

The sweetest part? Neither of them knew I was the hand behind all of it. "Touch one more thing, Linda,...

З життя9 години ago

An emaciated cat didn’t leave a closed shop for a full day — when they opened the door, it was chilling.

Emily clicked the lock shut and let out a relieved sigh. There we go, perfect. Two days off ahead—no queues,...