Вибачте мене

Третю годину Марія з Олегом зясовували стосунки. Олег схилявся до розлучення, тим більше мав причину. Хоч і одружилися одинадцять років тому, дітей у них не було. Та до розлучення вони були ближчі, ніж будь-коли. Олег уже знав нічого не врятує.

Марія дуже хотіла народити дитину, але не виходило. Кожного разу, розкриваючи долоню, вона дивилася на крихітне віконце білого маркера з надією, що межувала з розпачем.

Лікар казав:

Вірити треба до кінця.

Але вона перестала.

Після семи років шлюбу сварки стали частими. Починалися навіть через дрібниці, але закінчувалися виливом болю та образу. Потім мовчали довго.

Розлучення назрівало.

Останнім часом вони все більше мовчали, уникали поглядів, тихо пересувалися квартирою. І саме тоді Марія вирішила зрадити.

Все набридло, Галю, скаржилася подрузі. Дивитися на нього більше не можу. Він ніби в депресії. Мовчить, уткнувшись у ноутбук. Що це за життя?

На твоєму місці я б знайшла собі іншого, радила Галина. Може, й завагітнієш, якщо зміниш чоловіка.

Невже так буває? здивувалася Марія.

Хто знає Подруга махнула рукою. Їй було легко казати у неї вже була донька, хоч і розлучилася з чоловіком.

Марія мовчала, а червячок сумніву гриз її зсередини.

Та й що? З Олегом одні сварки. Здається, скажи йому про розлучення одразу погодиться.

Сьогодні ввечері йдемо в кавярню. Я зустрічаюся з Віталіком, він приведе друга познайомимо. Треба розбавити твоє сіре життя яскравими фарбами.

Тими фарбами стали стосунки з Андрієм. Марія думала, що не зможе зрадити Олегу, хоч і сердилася на нього. Але все вийшло просто. Крутнуло, завертнуло сама не помітила, як життя справді заграло новими кольорами.

Поверталася додому пізно, і одного дня Олег не витримав.

Маріє, я йду. Давай розійдемося по-дорослому. Ділити нам нічого: дітей немає, квартира твоя, сказав він твердо. Вона зрозуміла це рішення давно назріло.

Чесно кажучи, Олег їй підходив і фінансово заробляв добре. Андрій же, з яким вона тепер зустрічалася, все більше сидів на її грошах, обіцяючи «от-от знайти великі суми». Він умів зачаровувати жінок, особливо коли ті вірили його словам. Був чарівним і привабливим.

Почекай, Олежу, давай обговоримо, несподівано запротестувала вона.

Ні. Зраду я не пробачу.

Яку зраду? Звідки тобі це? Марія була впевнена: чоловік, програміст, завжди у своїх кодах і нічого не помічає.

Вона не знала, що йому повідомив друг Тарас, який не раз бачив її в кавярні з іншим. Поводилася вона там відверто. Та й як не помітити, коли дружина інколи поверталася за північ?

Маріє, не роби драм. Бачу, що й тут ти майстриня. Я все знаю. Тому йду. Подам на розлучення. Живи, як хочеш. Скучно тобі не буде Галя не дасть. Вона дивилася на нього з подивом: звідки він знає?

Усе. Я пішов.

Він узяв наперед зібраний чемодан, поклав ключі на тумбочку і вийшов.

Закинув речі в багажник і рвонув з місця.

### У село, у глушину

Не склалося буває. Переживу. Набридло все одно, думав Олег, дивлячись на дорогу. Приїду в село, зроблю ремонт у батьківському домі. Як добре, що не продав його

Приведу все до ладу. Буду рибалити, гриби збирати, може, навіть курочок заведу. А що? Тридцять три найкращий вік. Такий, як у Христа, усміхнувся він. Добре, що перейшов на віддалену роботу.

Дорога була неблизькою майже дві години. Раптом він відчув голод. Звернув з траси на ґрунтову дорогу, що вела до невеличкого села, і зупинився біля крамниці.

Вийшовши, помітив біля дверей двох кішок, які уважно дивилися на нього.

Голодні, мабуть

Усередині купив три гарячих чебуреки, пару сосисок і сік. Вийшовши, поділив сосиски і поклав на східці. Кішки миттєво підбігли. Він їв, коли помітив убік маленького кошеняти. Той сидів осторонь і не підходив.

Боязкий чи що? подумав Олег.

Сірий полосатий кошеня з зеленими очима сидів, опустивши мордочку. Він був худий, але пухнаста шерстка це приховувала. Він би побіг за будь-ким, але не міг рушити з місця.

Олег підійшов ближче і аж здригнувся.

Так це ж Прошка! скрикнув він. Майже копія кота моєї бабусі!

У бабусі колись жив кіт Прошка розумний і відданий. Вона розмовляла з ним, а він слухав. Коли ж бабуся померла, Прошка провів її на кладовище і зник. Можливо, не пережив втрати.

Кошеня було схоже на нього, як дві краплі води. Олег відламав шматочок чебурека і поклав перед ним. Кошеня жадно накинулося. Потім підняло на Олега круглі очі. Він погладив його і все зрозумів.

Х