Випробування жадібністю

Перевірка на жадібність

“Отже, вирішив влаштувати Олені перевірку?” – з усмішкою спитав у Максима друг. “Правильно! А то знову натрапиш на мисливцю за статком, яким важливі не ти, а кількість нулів на рахунку.”

“Не нагадуй”, – скривився хлопець. Остання його дівчина була саме такою – витягла з нього купу грошей! Добре ще, що він опам’ятався вчасно та позбувся такого баласту. “Оленка здається простою дівчиною, зір із неба не хапає. Та краще підстрахуватися! Якщо пройде перевірку – отримає найрозкішнішу весіллю та життя, сповнене магазинів, салонів краси та курортів.”

Максим продумав усе до дрібниць! Він зняв маленьку квартирку (яку вважав справжньою коморою), орендував вітчизняний автомобіль, хоч і кривився при погляді на нього, купив одяг, який носить половина країни. Коротше, намагався виглядати як звичайний хлопець, щоб у дівчини навіть тіні підозри не виникло. Хоча десь і помилявся, але Олена або не помічала, або вдавала, що не бачить.

“Оленка думає, що я працюю звичайним менеджером, заощаджую на перший внесок за іпотеку”, – при цих словах друзі синхронно засміялися. Максим зараз міг би купити пентхауз у центрі Києва. Добре бути сином заможних батьків! “І так, вона впевнена, що я сирота.”

“Оце фантазія! Як ти досі не розкрився? Ти ж не знаєш, як живуть звичайні люди! З дитинства – особистий водій, найкращі приватні школи, купа прислуги…”

“Узяв у помічники хлопця із охорони. За невелику суму він мені все пояснив”, – Максим глянув на годинник і підвівся. “Досить, треба перевдягатися та їхати за Оленою. Обіцяв сьогодні зустріти її після університету. Можливо, завітаємо в якусь кав’ярню.”

“Дивись, не отруйся”, – з глузливим сміхом махнув рукою друг. “Ти до такої їжі явно не звик.”

*************************

Максим нетерпляче чекав дівчину, стиснувши в руках найдешевший букет із кіоска. Для нього ця сума була дріб’язком – він за каву віддавав більше. Але треба було дотримуватися образу економного хлопця, тому він стерпів зневажливий погляд продавщиці і навіть нічого не сказав.

Ось і Олена йде. Чомусь сьогодні у неї на обличчі ні трохи кольору! Бліда, мов крейда, нікого навколо не помічає. Та вона ледь не плаче!

“Що сталося?” – схвильовано запитав хлопець. Невже хтось її образив? “Оленко, що з тобою?”

Максим пригорнув до себе дівчину, яка ледь стримувала сльози, і був глибоко збентежений. Потім згадав, що Олена розповідала про хворобу батька. Можливо, ситуація гірша, ніж казали лікарі спочатку.

“Щось із татом?” – дівчина лише кивнула, не маючи сили говорити. “Так, підемо в кафе. Там зможемо спокійно обговорити.”

Виявилося, що він був правий – справа стосувалася батька. Чоловіку призначили операцію, яка сама по собі не була складною, але його вік ускладнював ситуацію. І лікар прямо сказав, що шанси пацієнта значно зростуть, якщо передати йому певну суму грошей.

“Сто тисяч гривень! Сто!” – дівчина була на емоціях і навіть не помітила ледь помітну усмішку Максима. Він міг витратити ці гроші за один вечір у ресторані. “А де нам тепер знайти стільки? Усе йде на ліки!”

“Я б допоміг, але зараз не можу зняти гроші з депозиту – занадто багато втрачу”, – хлопець намагався виглядати засмученим. “І взагалі, ти впевнена, що треба платити?”

“Звісно”, – витерла сльози дівчина. “Здоров’я батька важливіше за будь-які гроші!”

“А ти подумай”, – почав вмовляти Максим, “якщо зараз заплатите, то потім до твого тата без хабаря жодна медсестра не підійде! Подайте скаргу до МОЗу! Не можна дозволяти цим людям наживатися на чужому горі!”

“Ми нічого не доведемо, а тато може не вижити!”

Олена швидко зрозуміла, що допомога від хлопця – марна надія. Вона нічого не могла у нього просити… Та ще й відчувала, що він бреше. Гроші в нього були – вона не раз бачила в його гаманці великі купюри.

Що ж, залишався останній варіант. Вона не залишить батька без лікування! Навіть якщо доведеться піти з університету! Нічого, що вона вже на четвертому курсі і без жодної трійки в заліковці.

Родина важливіша.

***************************

Три тижні потому.

У Олени сьогодні був чудовий настрій. Батько швидко одужував, а вона сама знайшла гарну роботу. Обов’язково здобуде освіту – трВона пішла власним шляхом, і це було найкраще рішення у її житті.