Connect with us

З життя

Закрытая дверь: история любви, измены и наследства

Published

on

**Дневник. “Не для тебя эта дверь”**

Уже собиралась лечь, как вдруг стук в дверь. Недовольно накинула халат, подошла, приоткрыла. На пороге — он. Бывший. Виктор.

— Ты? — выдохнула я, щурясь. — Зачем?

— Надо поговорить. Пустишь? — фальшиво улыбнулся он. — Всё-таки не чужой здесь.

Я посторонилась. Он вошёл, прошёл в зал, уселся на диван, озираясь.

— Ничего не поменялось, — пробормотал. — Ни ремонта, ни уюта. Как будто время остановилось.

— Меня всё устраивает. Ты с инспекцией пришёл? Или решил спонсировать обои?

Я давно не боялась говорить прямо. Раньше молчала, терпела, глотала обиды. Но теперь — зачем? Мы чужие. А дочь, Полина, уже взрослая — живёт своей жизнью, нас почти не навещает.

— Пахнет вкусно, — неожиданно сменил тему Виктор. — Ужин? Не угостишь?

Я усмехнулась. Знала, что месяц назад он расстался с той самой Катей, ради которой ушёл от нас.

…Тот вечер до сих пор перед глазами. Виктор вернулся с работы, молча начал собирать вещи.

— Всё, ухожу, — бросил. — У меня другая. Ты знала, но делала вид. Мне надоело.

Я онемела. Но знала. Катя, практикантка из его офиса, быстро вскружила ему голову. Подруга, работавшая там же, всё рассказала. Я сжала зубы, решила не рушить семью из-за мимолётного увлечения. Думала — одумается. Не одумался.

Он снял квартиру, подал на развод. «Честно» отказался от доли в нашей.

— Живите с Полиной. Мне ничего не надо, — сказал тогда.

Я рыдала ночами. Умоляла вернуться. Но он был холоден.

— Я наконец счастлив, — твердил. — А у нас — пустота.

В тот тяжёлый год меня поддерживала только свекровь, Анна Петровна. Она болела, и я ухаживала: врачи, аптеки, уборка. Виктор же появлялся редко — «новая семья».

Анна Петровна полностью приняла мою сторону. Сыном разочаровалась, видеть не хотела. А потом её не стало. Я организовала похороны. Виктор пришёл только на прощание.

Через две недели он узнал о завещании. Мать оставила квартиру… не ему, а мне.

— Ты подлизывалась! Притворялась святой! — орал он.

Я молчала. Это был её выбор. Я просто была рядом. А теперь — итог.

— Зачем пришёл? — вернулась в реальность, глядя, как он копается в воспоминаниях.

— Поговорить, — весело сказал он. — О недвижимости.

Всё ясно, подумала я. Никаких «прости», никаких вопросов о Полине. Только метры и личный комфорт. Его всегда волновало только это.

— Я же говорила: живи в квартире Анны Петровны сколько хочешь. Продавать не собираюсь.

— Не вариант! — поморщился он. — Я не хочу быть временщиком. Мне нужна своя.

— Так купи. Кто мешает? — спокойно ответила я.

— Куплю, — усмехнулся он. — Но сначала продадим эту! И пополам.

Я медленно подняла глаза:

— Не выйдет, Витя. Эта квартира — моя. По дарственной. Уже два года.

Он вскочил.

— Что?! Дарственная?! Ты везде успела! Ты…

— Я просто устала быть запасным аэродромом, — перебила я. — Ты ушёл — так и уходи. И больше не приходи. Не пытайся давить. Я свободна. И буду счастлива. Без тебя.

Виктор застыл в коридоре, обернулся, криво ухмыльнулся:

— А ведь ты любила меня когда-то…

Я тихо закрыла дверь и прошептала:

— Тогда я не знала, что такое настоящая любовь. Но теперь обязательно узнаю. Всё впереди.

И впервые за долгие годы мне стало легко. По-настоящему.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 3 =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

Я заснула на плечі незнайомця в літаку… і те, що він зробив потім, назавжди змінило моє життя

Я заснула на плечі незнайомця в літаку і те, що він зробив потім, змінило моє життя назавжди.Я думала, що це...

З життя53 хвилини ago

Жінка вимагала, щоб мене з моїм собакою викинули з літака та ображала нас – але потім сталося щось неймовірне

Нещодавно мені довелося летіти додому до батьків. Через посттравматичний стресовий розлад після серйозної аварії я завжди подорожую зі сертифікованою собакою-помічником....

З життя2 години ago

Непохитний

**Незворушний** Після розлучення з чоловіком і поділу квартири Олені довелося оселитися майже на околиці Києва. Їй дісталася двокімнатна хатинка, яка,...

З життя2 години ago

Вони не розуміють — я бачила свого сина живим уві сні!”, кричала знедолена мати, але їй ніхто не вірив: Тоді вона взяла лопату й почала розкопувати могилу сина

“Ви не розумієте, я бачила свого сина живим уві сні!” кричала бідна мати, але їй ніхто не вірив. Тоді вона...

З життя3 години ago

Мій чоловік вигнав мене з нашою новонародженою донькою через підступність моєї свекрухи — я мусила помститися

Я завжди знав, що моя теща мене не любить. Але я й подумати не міг, наскільки далеко вона зайде.Коли моя...

З життя4 години ago

Автобус їхав своїм звичним маршрутом, коли раптом з нізвідки з’явився пес і побіг поруч: усі були шоковані, дізнавшись причину

Щодня жовтий автобус маршруту 318 їздив одним і тим же шляхом. Водій, спокійний чоловік на імя Іван Коваленко, завжди дотримувався...

З життя5 години ago

Минув рік, як пішла з життя моя дружина, але щотижня хтось кладе квіти на її могилу: одного дня я вирішив дізнатися, хто це

Минув рік, як пішла з життя моя дружина, але хтось щотижня приносив квіти на її могилу: одного дня я вирішив...

З життя6 години ago

Український вівчар напав на генерала під час нагородження: всі були в шоці, дізнавшись причину дивної поведінки собаки

Сержант Олексій Шевченко служив у поліції понад 15 років. Він був відомий як один із найвідданіших і безстрашних офіцерів, завжди...