Connect with us

З життя

Я не домработница для родственников

Published

on

Я не домработница для тестя

Когда свекровь, Марфа Семёновна, вышла на пять минут из кухни, мой тесть, Геннадий Петрович, обернулся ко мне и рявкнул: “Люда, иди-ка подогрей мне курочку, остыла уже!” Я остолбенела. Серьёзно? Я что, теперь официально кухонная батрачка? Хотелось гаркнуть: “Сами разогрейте, если надо!” Но вместо этого, чеша за ухом их кота Ваську, вежливо ответила: “Геннадий Петрович, я не прислуга, микроволновка вон там стоит”. Он так на меня уставился, будто я ему соль на хвост насыпала. А у меня внутри всё вскипело — дело ведь не в курице, а в том, что грань перейдена.

Мы с мужем Степаном живём отдельно, но каждое воскресенье навещаем его родителей. Марфа Семёновна стряпает — закачаешься! Я с удовольствием приезжаю: поболтать, поесть её фирменных драников, послушать байки. Геннадий Петрович обычно бубнит себе под нос, восседая во главе стола, словно председатель колхоза. Привыкла, что он любит покомандовать: “подай хлеб”, “прибери вилки”. Но я не придавала значения — возраст, характер, ну какой с него спрос? Но тут он перешёл все границы.

В тот вечер ужинали жареной курицей с гречкой. Марфа Семёновна, как пчёлка, крутилась на кухне, а я помогала уносить тарелки. Когда она вышла за квасом, тесть решил, что настал его звёздный час. Я сидела, чесала Ваську за ухом (тот урчал, как трактор), и вдруг этот окрик: “Подогрей курицу!” Сначала подумала — показалось. Он смотрел на меня так, будто я обязана броситься выполнять приказ. А я, между прочим, после смены, в своём лучшем платье, приехала в гости, а не на подработку.

Мой ответ его ошарашил. Он сморщился, буркнул: “Нынешняя молодёжь — ни почтения, ни совести”. Почтительности? А где уважение ко мне? Готова помочь, но это был не вопрос — приказ, будто я у них на побегушках. Вернулась Марфа Семёновна, почуяла неладное: “Что случилось-то?” Хотела объяснить, но тесть перебил: “Да ничего, Людка старику помочь не хочет”. Подвиг, конечно — курицу в микроволновку сунуть! Еле сдержалась, пробурчала: “Марфа Семёновна, я всегда помогаю, но я не домработница”.

По дороге домой пожаловалась Степану. Тот, как обычно, отмахнулся: “Люд, пап просто привык, что мама всё делает. Не кипятись”. Не кипятись? Ему легко говорить — его не гоняют, как Золушку! Напомнила, что помогать не против, но тон был, будто я у них на зарплате. Степан пообещал “поговорить с отцом”, но знаю — конфликтов он не любит. “Маме скажу, она его образумит”, — добавил. Марфа Семёновна, конечно, за меня заступится, но скандалов я не хочу.

Теперь думаю, как быть. Половина меня хочет в следующий раз демонстративно сидеть сложа руки — пусть сам свою курицу гоняет. Но понимаю: это детский сад, да и Марфу Семёновну обижать не дело. Другая половина рвётся сказать прямо: “Геннадий Петрович, я вас уважаю, но я не ваша кухарка”. Боюсь, он счёл бы это дерзостью, и начался бы скандал. Подруга посоветовала: “Отшутись! Скажи, что микроволновка сама справится”. Может, и выход, но я пока ещё злюсь.

Вспоминаю, раньше тесть был добрее. Когда мы со Степаном только поженились, он даже хвалил мои оливье, рассказывал про студенческие проделки. А теперь решил, видимо, что я должна вертеться, как Марфа Семёновна. Но я не она! У меня своя работа, свои заботы, и приезжаю я как гостья, а не как бесплатная сила. Люблю их семью, но командный тон терпеть не намерена. Возраст? Привычки? Неважно — унижаться я не позволю.

Пока решила держаться вежливо, но твёрдо. В следующий раз, если тесть опять заартачится, улыбнусь и скажу: “Микроволновка вас ждёт, Геннадий Петрович”. А если серьёзно — поговорю с Марфой Семёновной. Ссориться не хочу, но и молчать не стану. Дом — их, но я — не их собственность. Пусть сам греет свою курицу, а я лучше Ваську почешу. Он — единственный, кто меня в этой кухне по-настоящему понимает…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + 9 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя1 годину ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...

З життя3 години ago

Хлопчик притулив вухо до гроба матері і сказав те, що приголомшило всіх у церкві

У храмі стояла глибока, майже вагома тиша. Повітря було насичене ладаном, плачем і болем, який словами не передаси. Люди сиділи,...

З життя4 години ago

Як Нинка готувалася до весільного життя

Ніхто на селі не міг зрозуміти, чому Орисі так не щастить у коханні. Дівчина ладна, працьовита, розумна, вродлива. Робота чудова...

З життя7 години ago

Подвійне обличчя мого чоловіка

Сьогодні заплющив очі й згадав той ранок, як відкрив минуле дружини. Знав її вісім років, а тепер – наче бачив...

З життя10 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Роман і Зоряна прожили сім років разом. Зі шкільних лав не розлучались. Дітей не мали. Так не судилось. Улюблена бабуся...

З життя11 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя13 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...