Вибір долі

— Уявь собі, сьогодні розмовляла з Олесею. Олексій знову пішов у загул, — промовила Марія, коли по телевізору почалася реклама, перервавши серіал на другому каналі.

Вона глянула на чоловіка. Він лежав, підпершись подушкою, і з цікавістю дивився на екран.

— Валю, ти мене чуєш? Олексій знову пустився у вир, — повторила вона, не дочекавшись відповіді.

— Чую. Та тобі яке діло? — відповів він.

— Як це? Олеся — моя подруга. Я за неї переживаю. Олексій тобі нічого не казав? — обережно запитала Марія, вдивляючись у профіль чоловіка.

— Він мені не звітується. Та й давно не бачив його. А твоя подруга, як на мене, істеричка. Я б теж від такої тікав. Годі вже. Серіал продовжується.

— Ось як? Це він тобі наговорив? Значить, Олеся винна. У вас завжди жінка винувата, лише б виправдати свою кобелячу натуру. А хто її зробив істеричкою? Все життя бігає по стороні. — Марія стиснула губи, а чоловік напружено дивився у телевізор.

— Знаєш, я тебе теж часто лаю. Скільки разів казала, щоб ноги біля дверей витирав? Весь пісок у хату несеш. Ванну після себе не споліскуєш… Виходить, я теж істеричка? Може, і ти за компанію пішов гуляти? — Марія встромила в чоловіка погляд.

— Ну все, почалося. Добралася й до мене. — Валентин скинув ковдру і підвівся з ліжка. — Додивлюся на кухні.

— Мені просто шкода подругу, — кинула Марія йому вслід.

— У них така любов була. Він до неї на другий поверх по стіні ліз із квітами. І чого вам, чоловіків не вистачає? — гукнула вона у відчинені двері.

— Поки сватаєтеся, то звете нас сонечками, зайчиками, коханими. А як знайдеться інша, так одразу ми стаємо істеричками, — говорила вона сама до себе, немов чоловік міг почути. — Скільки разів Олеся його прощала. Перший раз на колінах стояв, клявся й божився, що більше ніколи не піде наліво, сльози лив. Заради дітей простила. Ні, Олексій добрий чоловік. Але всю душу з неї витяг. Мабуть, поки не відсохне у нього, так і буде бігати… — Марія замовкла і прислухалася. З кухні не лунало ні звука.

«А може, й Валентин мені зраджує? Чого він так зірвався? Зачепила за живе? Та ні, він лінивий. Олексій хоча б за собою доглядає, у спортзал ходить. А в мого вже й живіт, і лисина пробивається…»

Але зерно сумніву вже проростало тривогою. Марія вже не дивилася на екран, забувши про серіал. Вона встала, всунула ноги в капці й пішла на кухню. Чоловік сидів на стільці, склавши ногу на ногу, і курив, спрямовуючи дим у відчинене вікно. Потягнуло холодом, і Марія здригнулася.

— Чого це ти раптом закурив?

Чоловік здригнувся, попіл упав на стіл.

— Тьху, налякала. — Валентин здув попіл на підлогу. — Мабуть, і я переживаю. Ми ж таки друзі з Олексієм.

— То поговорив би з ним. Перед дітьми йому не соромно? Який приклад синам подає? — Марія підійшла до вікна, взяла попільничку з підвіконня й поставила перед чоловіком.

— Навіщо він мене слухатиме? Не лізтиму я до нього з порадами. Це його життя, сам знає, що робить. — Чоловік докурив, затушив цигарку. Потім підійшов до вікна й закрив кватирку.

— Пішли спати. — Він пройшов повз дружину.

Марія похитала головою, вимкнула світло й теж пішла до спальні. Чоловік лежав на боці, відвернувшись від її половини ліжка. По телевізору вже йшла передача з Віталієм Портниковим. Марія вимкнула світло й телевізор, лягла. Вже кілька місяців вони засинали так — спиною один до одного.

Познайомилися ще в студентські роки, коли кожен подих був щастям. Через два роки одружилися. Усе було як у всіх: сварилися, мирилися, жили далі. Донька виросла, закінчила інститут і поїхала до Києва. Про щастя Марія не думала. А воно було. Друзі розлучалися, знову одружувалися. У кожного своя історія. А вони вже двадцять сім років разом, двадцять п’ять у шлюбі. Чверть століття.

Думки знову повернулися до Олесі. У вузах дзвенів її голос: «За що він так зі мною? Я ж усе для нього робила. Дітей народила. Тепер ні молодості, ні чоловіка, на старості літ сама залишилася…»

А на іншому боці ліжка Валентин лежав із відкритими очима, вдивляючись у темряву, придушуючи зітхання й намагаючись не ворушитися.

Через два дні Валентин затримався на роботі. Марія не хвилювалася. Бувало й раніше. Причин може бути безліч: пробки, зустрів друзів, термінова робота. За виглядом чоловіка вона завжди могла визначити причину. Якщо повертався веселий і п’яний — зустрічався з друзями. Похмурий — проблеми на роботі.

Нарешті у замку зашурхав ключ. Марія чула, як чоловік роздягався. Без звичайного сопіння й бурчання. Потім пройшов на кухню.

Коли вона зайшла, Валентин сидів біля столу, притулившись до стіМарія відчула, як у грудях защеміло, і зрозуміла — настав момент, коли треба вибирати, чи пробачити, чи назавжди розлучитися своїм шляхом.