Зцілення від нестачі

Ліки від біди
Оксана з Олегом познайомилися ще в інституті. Обоє жили в гурітку. Що будуть разом, вирішили одразу, але лише після закінчення навчання. Як завжди, життя внесло корективи до найпростіших планів закоханих. Оксана на останньому курсі завагітніла.

— Олеже, що робити? — Оксана в розпачі дивилася на друга. — Ти ж знаєш, яка у мене мати строга? Занадто не хотіла відпускати на навчання. Ледве умовила. Обіцяла, що не потраплю, як вона, не народи́ без чоловіка. І що тепер? Як я повернуся додому? Мати мене вб’є. — Оксана прикусила губу, намагаючись не розридатися.

Олег теж був наляканий, але вирішив вчинити по-чоловічому й врятувати честь коханої. Бабі й дідові ніяких умов не ставили, коли відпустили його на навчання у велике місто, нещасну й засльознену Оксану він любив, тому запропонував розписатися. Попереду державні іспити, не до весілля.

Позвонив батькам, чесно зізнався у всьому, сказав, що приїде після інституту з дипломом і дружиною. Вони, звичайно, лаяли, без цього ніяк. Але що вдієш, нехай приїжджають разом.

Оксана перелякано ховала за спиною чоловіка опуклий живіт, стоячи у тісній передпоко́ї його батьків. Батько хмурився, мати похитувала головою й дорікала молодим, що поспішили з дитиною, одружилися без батьківського благословення. Не до добра це. Хіба з цього починається життя? Понадихали, побранили, але вирішили допомогти молодим стати на ноги. Продали дачу, зібрали всі заощадження й купили синові з дружиною однокімнатну кватиру.

— Чим могли, допомогли, а далі самі, — напоумив батько.

Через два місяці Оксана народила донечку.

Олег працював, але грошей на сім’ю постійно не вистачало. Бабі й дідові й так віддали все, що могли, що в них було. Та й соромно продовжувати тягнути з них гроші, треба самому заробляти. Тоді колишній шкільний друг запропонував зайнятися продажем комп’ютерів.

— Справа стояча. Зараз треба ловити момент, комп’ютери розходяться. У мене є зв’язки з постачальниками, домовлюся. Ти вчасно повернувся. У комп’ютерах шариш, а я тільки завойовую. Разом ми тут таку справу розкрутимо! — умовляв колишній однокласник.

Дев’яності з рекетом залишилися позаду. Ризик, звичайно, є, але все легально, можна спробувати. І Олег погодився. Лише довелося позичити велику суму грошей для старту та рівноправного партнерства у бізнесі.

Товар закуповували бракований, зате дешево. Олег доводив техніку до ладу, наповнював потрібними програмами, лагодив, якщо треба. Продавали у кілька разів дорожче. Справа пішла. Олег зміг не лише повернути борг, а й купити двокімнатну квартиру.

Донечка підросла, пора було віддавати її до садка. Та й Оксана прагнула на роботу.

— Сиділа б вдома, грошей вистачає. Що ти видумала? — бурчав Олег. — Пора вже про сина подумати.

— Да́й трохи відпочити. Я ще від пелюшок не оговталася. Після інституту жодного дня не працювала. Та й Софійці з користю спілкуватися з однолітками. Як потім до школи ходитиме? — умовляла Оксана.

Але до садка просто так не потрапити, місць немає. Оксані запропонували влаштуватися нянечкою у дитячий садок, тоді й донечку візьмуть. Вона й не вагалася, одразу погодилася.

— З вищою освітою нянечкою? Не сором мене, — гарчав Олег.

— Не сердься. Це лише на рік, щоб Софійку взяли. Потім звільнюся й влаштуся на нормальну роботу. Донечка весь час на глазах буде. Хіба погано? — м’яко вмовляла чоловіка Оксана.

Тоді онлайн-робота ще не увійшла в наше життя. Інтернет був повільний. Олег пожбурчав, але з дружиною погодився.

Їх із другом бізнес ішов у гору, викликаючи у конкурентів справедливе обурення й заздрість. Але одного дня все рухнуло. Тільки закупили на реалізацію нову партію ноутбуків, як вночі все вивезли, а крадіжку прикрили пожежею. Не лише всю техніку втратили, а й у боргах залишилися.

Друг запив. А Олег пити не став, у нього сім’я. Але гроші за комп’ютери треба повертати. Можна, звичайно, продати квартиру, але де жити? Знову до батьків у ноги впадати?

Олег шукав роботу. З бізнесом більше зв’язуватися не хотів. Як завжди, допоміг щасливий випадок. На дорозі заблукав автомобіль. Олег підштовхнув, помітив на задньому сидінні процесор, розговорився з водієм. Той, дізнавшись, що Олег комп’ютерник, запропонував роботу. У них на підприємстві техніки багато, треба настраювати, щось лагодити, програми записувати. Саме те, що Олег умів і любив робити. Він погодився.

Борг поступово виплатив. Життя налагоджувалося. Донечка виросла, через рік закінчить школу, буде вступати до університету. Здавалося, всі біди позаду.

Того дня Олег затримався на роботі. Оксана готувала вечерю, а донечка з подруІ ось у той момент, коли Софійка з подругою вийшли з дому, на обрії з’явився старий друг Олега, який приніс несподівану звістку про нові можливості, що змінили їхнє життя назавжди.