Інший герой…

Інший Ковальчук…

Олег відчув, як Марійка доторкнулася до його руки.
— Що? — Він розплющив очі. — Вже почалося?
Вона загадково посміхається й дивиться на ліжко поруч із ним.
Олег обертає голову й бачить клуночок. Він торкається його, але ковдринка прогинається під пальцями. Клуночок пустий…
— Олеже! — десь іздалеку лунає тривожний голос Марійки.

Він розплющує очі й бачить її напружене обличчя, ніби вона щось слухає. Він похитує головою, намагаючись зітрясти рештки сну.

— Що? Вже? До терміну ще два тижні…
— Не знаю, болить живіт, — каже Марійка.

— Гаразд, — Олег піднімається на ліктях. — Треба викликати «швидку». — Він обертається й дивиться на ліжко поруч. Нікого клуночка нема, і він із полегшення видихає, відганяючи видіння.

— Давай почекаємо. Може, це ще не перейми. Просто боляче. Мені казали, що «швидку» варто викликати, коли перерви між схватками зменшаться до десяти хвилин. — Марійка з надією дивиться на чоловіка.

— Та поки «швидка» приїде, ти вже народиш. Де мій телефон? — Олег тягнеться до джинсів на спинці стільця. З кишені випадає телефон. Звук падіння заглушує м’який пухнастий килим.

Олег остаточно прокидається, сідає, піднімає телефон і натягає джинси. А за спиною Марійка стогне, обхопивши живіт.

— Що? Схватка? — Він перекидається на інший бік ліжка, сідає поруч і починає кулаками масажувати їй поперек, як вчили на курсах.

— Дихай глибоко, — говорить він і сам починає шумно втягувати повітря ніздрями, а потім видихати через рот.
Марійка повторює за ним.
— Відпустило, — каже вона і насилу посміхається.

— Я викликаю «швидку». — Олег зривається з ліжка. — Ні. Одягайся, я сам відвезу тебе до пологового. Так швидше буде.

Сумка з усім необхідним давно зібрана і стоїть у кутку спальні.

— Документи у шухляді тумбочки, — каже Марійка, натягаючи через голову вільну сукню.

Олег бере документи, бачить на дні шухляди зарядку від телефону, суне її в сумку разом із папкою.

— А паспорт?
— У шафі, — відповідає з-під сукні Марійка.

Олег кидається в іншу кімнату, шукає паспорт, лаючи Марійку, що не склала все разом. «Так, її телефон…» — Де твій телефон? — кричить він.

— Ось, на тумбочці, — спокійно відповідає вона.

— Марійко, ну казав же, тримай все під рукою, щоб швидше зібратися. Як дитина, — бурмоче він, заходячи до спальні. — А розческа, зубна щітка…

Марійка винувато посміхається, але посмішка кривиться від нового болю.
— Зараз. — Він кидає сумку на підлогу і знову масажує їй поперек.
Зсередини підіймається дратівливість. Погляд падає на годинник — пів на шосту ранку.

Марійка розслабляється, біль відпускає, але вже через кілька хвилин повертається.

Олег натягує футболку, піднімає сумку.
— Пішли, може, встигнемо спуститися до наступної схватки.

Марійка ледве пересувається до передпокою, підтримуючи великий живіт. Олег взуває її в широкі ботильйони. Звичайні туфлі відставлені — набряклі ноги в них не лізуть. Допомагає надіти пальто, накидає капюшон, починає взуватися сам. Шкарпетки… Він забув їх надіти. Нема часу шукати. Олег суне босі ноги в черевики…

— Пішли? — Він допомагає Марійці піднятися з низької лавки, і вони виходять за двері.

По дорозі до ліфта Марійка зупиняється і стогне, спираючись на стіну. Олегу її шкода, але дратує її повільність. Так вони за годину не доїдуть. Хоч би до машини дістатися.

— Помалу підемо, у машині буде легше, — говорить він і тягне її до ліфта. — Нічого, трохи залишилося, — додає він.

Місто тільки прокидається. Тут і там у вікнах загорається світло. За ніч випало багато снігу, що ускладнює виїзд з двору.

«І чому, коли планують дитину, не думають про час народження? Літом було б легше. Світає рано, ніякого снігу — краса. Наступного разу треба врахувати й це…» Думи Олега перериває стогін Марійки.

На дорозі машин мало, Олег давить на газ…

— Марійко, потерпи. Зовсім трохи. Дихай…

Олег відчуває, що кожен раз, коли Марійка стогне і скручується від болю, його власні м’язи живота теперЙого серце стискалося, коли він бачив її біль, але тепер перед ним, в пологовому залі, лунали перші слабкі крики їхнього сина, і весь світ раптово зупинився, щоб вшанувати цю мить.