Пальто, що змінило все

Все через те пальто

Оксана сиділа за комп’ютером, але дивилась не на екран, а у вікно. Останні теплі дні вересня. Але вона й не про це думала, а про те, як витратити несподівану премію.

«Юркові нові кросівки треба. Хлопець росте, все на ньому горить, як на вогні. І куртку б добре, але до весни вона йому буде мала. Краще відкласти на відпустку, щоб нарешті влітку поїхати на море…» Але в кабінет увійшла Мар’яна й перервала її думки.

— Ну як? Оцініть! Купила нове пальто! Личить, правда? Жахливо дороге, але воно того варте. — Вона розкинула руки, показуючи обновку. — Ну що?

— І черевики нові? Замшеві? — запитала Іванна, колега Оксани. — Одного дощу вистачить на наших дорогах, і твої черевики розваляться.

«А може, й мені купити нове пальто? Ну, серйозно. Четвертий рік в одному й тому ж. Але мама… Мама не зрозуміє, відгризеться на повну. Мені майже сорок, а я все ще боюсь її слів. Хіба ж я не можу хоча б раз у житті зробити собі подарунок? Ти більше, це ж не вплине на сімейний бюджет. Я заробила ці гроші. Я можу розпорядитися ними, як хочу. Мар’яна лише на чотири роки молодша, а виглядає на всі десять. Правда, у неї немає десятирічного сина і суворої мами, яка досі вважає мене малою нерозумною дівчинкою», — міркувала Оксана, дивлячись на Мар’яну в модному пальто.

А дівчата вже сперечалися.

— Та годі тобі. Заздриш. У дощ надіну старі калоші. Які ж ви нудні. Піду покажу дівчатам з бухгалтерії, — образилася Мар’яна й попрямувала до дверей.

— Мар’яно, постривай, — кликнула її Оксана. — А де ти його купила?

— Сподобалося? — Мар’яна повернулася до столу. — Тримай. — Вона дістала із кишені дисконтну картку магазину. — Тут і адреса, і знижка непогана.

— Ой, я просто так запитала, — зніяковіла Оксана, не відводячи очей від картки.

— Кидай, один раз живеться. Гаразд, піду далі хвалитися, — сказала Мар’яна й вилетіла з кабінету, залишивши картку на столі.

— Окс, що задумалася? — визирнула з-за монітора Іванна.

— Пальто давно вже треба нове. Премію отримала, може, теж куплю?

Іванна знизала плечима.

— Дороге й непрактичне. Мар’яну хлопець на машині возить. А ти в ньому в маршрутці в годину пік поїдеш. І твоя мама… Ох, Оксано, дивись, вона тебе разом із пальто занурить.

Подруги не стрималися й засміялися.

— Тобі добре казати, у тебе чоловік є. Кожен сезон собі щось купуєш. А я все життя за принципом «спочатку інші». Спершу відкладу на квартиру, потім на їжу, на Юрка грошей не напасешся, росте, як на дріжджах. А вже з того, що залишиться,