Connect with us

З життя

Чому я обрав іншу дружину?

Published

on

Чому я обміняв свою дружину на іншу?

Я знову помив посуд, який три дні лежав у раковині. Не залишилося навіть чистої чашки. Я чекав і чекав… Що робити? Повернувся з роботи додому, голодний, злий і втомлений. Щоб щось з’їсти, мусив спочатку перемити всі тарілки і чашки, які безперервно залишаються брудними на моїй кухні.

Холодильник майже порожній, їжа закінчується. Щойно поставив чайник грітися, поставив каструлю з водою на плиту. Принаймні можу відварити якісь сосиски, які ще залишилися. Я справді голодний. Не думав, що доведеться ще тривалий час так страждати. Мрію про курячий бульйон! Шкода, що не вмію приготувати таку страву.

Коли моя дружина була ще вдома, вона готувала чудові пухнасті та з різноманітними начинками пиріжки, соковиті реберця та різні делікатеси. Вдома завжди було чисто і прибрано. Коли я повертався з роботи, все блищало. Навколо панував запах свіжості. А тепер…

Чому я раніше цього не помічав і не цінував? Мені здавалося, що моя дружина Галя не потребує нічого, крім прання, прибирання та приготування їжі…

Одного дня побачив Олену. Вродливу жінку, в короткій спідниці, на високих підборах. Вона виходила з салону краси. Доглянута, єдина в своєму роді та неповторна. Тоді мені здалося, що саме таку я й шукав.

Галя не ходила в салони краси, не витрачала гроші на зачіски, не любила фарбувати волосся. Хоча вона теж була дуже стрункою і гарною дівчиною, просто не захоплювалася всіма цими жіночими речами. Завжди в джинсах і кросівках. Виходила лише в магазин і на роботу, не прагнула іншого життя.

– Я закохався в іншу! – заявив я своїй дружині, коли повернувся додому.

– Хочу бути чесним, не хочу тобі брехати.

Галя зробила вигляд, що не чує моїх слів, і продовжила збивати крем для торта. Навіть не озирнулася. Я не помітив сліз, що текли з її очей…

Вона постійно була втомленою, я не бачив у ній тієї привабливої жінки, з якою одружився, лише домогосподарку. Мабуть, тому мені так сподобалася Олена, і я, зрештою, зв’язався з нею.

Дружина мене залишила, переїхала до своєї матері. Тепер я мию посуд, підлоги і вчуся готувати. Інколи уві сні мені з’являються пиріжки моєї колишньої.

Моя нова партнерка тепер із новим манікюром, тому не може мити посуд. Постійно сидить на дивані, гортає журнали, ходить у перукарню, щоб змінити зачіску. На підлозі лежить кілька суконь, а про її взуття я вже не раз перечепився. Не знає сама, в що вбратися до салону, бо це для неї найважливіша проблема. Вдома нічим не займається, навіть брудні склянки залишила на столику, за яким робила макіяж. Зробила з мене свого слугу, навіщо мені така жінка?

Чому я обміняв свою дружину на такого неробу? Не можу собі пробачити, що здійснив непоправну помилку.

Мушу приготувати собі щось на їжу, такий я голодний…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 12 =

Також цікаво:

HU3 хвилини ago

Zoltán öröksége Győrben

Kalapácsot még sosem tartottam úgy a kezemben, mint azon a szeptemberi reggelen, amikor Márta bejött a műhelybe, és letette elém...

HE9 хвилин ago

החתלתול שחיכה מתחת למאזדה שלי ברחוב הרצל

קוראים לי אבישי פרץ, גר בבאר שבע, ואני נגר רהיטים בן שלושים ואחת. את הסיפור הזה אני מספר מהצד שלי,...

CZ10 хвилин ago

Vitěz Kotrba

Dvacet let jsem svého zetě nevolala jinak než "ten chlap". Ne z hlouposti a ne ze zloby — prostě jsem...

CZ10 хвилин ago

Manžel bez adresy

Jsem Tomáš Beneš, je mi čtyřiačtyřicet a bydlím v Pardubicích, kousek od Zámečku. Tchyni jsem oslovoval Jitko od prvního večera,...

CZ11 хвилин ago

Jedna židle na zahradě v Kutné Hoře

Jsem Radek, je mi čtyřiačtyřicet a opravuju motorky v malé dílně na kraji Kutné Hory. Tohle vyprávím já – ne...

BG11 хвилин ago

Заемната книга на Костадин

Костадин Ганев отвори тефтера на щанда в дюкяна си за резервни части на улица „Раковски" в Пазарджик и прокара пръст...

IT12 хвилин ago

Il tovagliolo di carta di Marta

Faccio la cassiera al bar-tabaccheria di via Solferino da nove anni, un turno che comincia alle sei e mezzo e...

LT12 хвилин ago

Žentas, kuris nepavogė uošvienės Volvo

Man penkiasdešimt treji, ir aš vis dar prisimenu, kaip anytos akys sustingo ties mano rankomis, kai laikiau raktelius nuo jos...