Connect with us

З життя

Чому я змінив свою дружину на іншу?

Published

on

Чому я поміняв мою дружину на іншу?

Знову мию посуд, який три дні лежав у мийці. Жодна чашка не залишилася чистою. Чекав і чекав… Що робити? Повертаюся з роботи додому, голодний, роздратований та втомлений. Щоб щось поїсти, спершу довелося вимити всі тарілки та чашки, які постійно залишаються брудними на моїй кухні.

Холодильник майже порожній, їжа закінчується. Я щойно увімкнув чайник, поставив каструлю з водою на плиту. Хоча б зварити пару сосисок, які залишилися. Я дійсно дуже голодний. Не думав, що колись знову доведеться так страждати. Мені сняться курячий бульйон! Шкода, що не вмію готувати такої зупи.

Коли моя дружина ще була вдома, вона готувала неймовірні, пухкі та з різноманітними начинками пиріжки, соковиті реберця і різні смаколики. У домі завжди був порядок і чистота. Повертаючись з роботи, все блищало. В повітрі стояв аромат свіжості. А зараз…

Чому я раніше цього не помічав і не цінував? Здавалося, що моїй дружині Олені не потрібно нічого, крім прання, прибирання та приготування їжі…

Одного дня я помітив Ларису. Красиву жінку, у короткій спідниці, на високих підборах. Вона виходила з салону краси. Доглянута, особлива та неповторна. Тоді здавалося, що це та, про яку я мрію.

Олена не ходила до косметичних салонів, не витрачала гроші на зачіски, не любила фарбувати волосся. Хоч вона також була худенькою і красивою дівчиною, але просто не захоплювалася всіма цими жіночими штучками. Завжди в джинсах та кедах. Виходила тільки в магазин і на роботу, не прагнучи іншого життя.

– Я закохався в іншу! – сказав я своїй дружині, коли повернувся додому.

– Хочу бути чесним, не хочу тебе обманювати.

Олена вдавала, що не чує, що я до неї кажу, продовжувала збивати сметанковий крем на торт. Вона навіть не обернулася. Я не помітив сліз, які котилися з її очей…

Вона постійно була втомлена, я вже не бачив у ній привабливої жінки, з якою одружився, а тільки хатню робітницю. Напевно, тому мені так сподобалася Лариса, і врешті-решт я завів з нею стосунки.

Дружина мене залишила, поїхала до своєї матері. Тепер я мию посуд, прибираю кімнати і вчуся готувати. Інколи мені сняться пиріжки моєї дружини.

Моя нова партнерка тепер з новим манікюром, тому не може мити посуд. Постійно сидить на дивані, гортає журнали, ходить до перукарні, щоб змінювати зачіски. На підлозі валяються кілька суконь, а об її взуття я кілька разів спотикався. Вона сама не знає, що вдягнути в салон, бо це для неї найбільша проблема. Не займається вдома нічим, навіть брудні склянки залишила на столику, біля якого фарбувалася. Зробила з мене свого слугу, навіщо мені така жінка?

Чому я поміняв мою дружину на такого неробу? Не можу собі пробачити, що зробив непоправну помилку.

Треба приготувати щось поїсти, я такий голодний…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 14 =

Також цікаво:

HU4 хвилини ago

Zoltán öröksége Győrben

Kalapácsot még sosem tartottam úgy a kezemben, mint azon a szeptemberi reggelen, amikor Márta bejött a műhelybe, és letette elém...

HE10 хвилин ago

החתלתול שחיכה מתחת למאזדה שלי ברחוב הרצל

קוראים לי אבישי פרץ, גר בבאר שבע, ואני נגר רהיטים בן שלושים ואחת. את הסיפור הזה אני מספר מהצד שלי,...

CZ10 хвилин ago

Vitěz Kotrba

Dvacet let jsem svého zetě nevolala jinak než "ten chlap". Ne z hlouposti a ne ze zloby — prostě jsem...

CZ11 хвилин ago

Manžel bez adresy

Jsem Tomáš Beneš, je mi čtyřiačtyřicet a bydlím v Pardubicích, kousek od Zámečku. Tchyni jsem oslovoval Jitko od prvního večera,...

CZ11 хвилин ago

Jedna židle na zahradě v Kutné Hoře

Jsem Radek, je mi čtyřiačtyřicet a opravuju motorky v malé dílně na kraji Kutné Hory. Tohle vyprávím já – ne...

BG12 хвилин ago

Заемната книга на Костадин

Костадин Ганев отвори тефтера на щанда в дюкяна си за резервни части на улица „Раковски" в Пазарджик и прокара пръст...

IT12 хвилин ago

Il tovagliolo di carta di Marta

Faccio la cassiera al bar-tabaccheria di via Solferino da nove anni, un turno che comincia alle sei e mezzo e...

LT13 хвилин ago

Žentas, kuris nepavogė uošvienės Volvo

Man penkiasdešimt treji, ir aš vis dar prisimenu, kaip anytos akys sustingo ties mano rankomis, kai laikiau raktelius nuo jos...