Як він наважився? Історія однієї тріщини в шлюбі

«Як він сміє?» – сторінка із щоденника

«Годі!» – Іван ударив кулаком по столу, аж тарілки дзенькнули. – Щоб більше я її не бачив!

«Ти серйозно?» – Марія зіщулила брови, голос тремтів від гніву. – А тебе не цікавить, що й я тут живу й можу запрошувати, кого хочу?

«Поки живеш», – буркнув він.

«Ось як?»

«Я все сказав», – різко підвівся Іван, перевернув стілець і вийшов, грюкнувши дверима.

Марія залишилася одна. Серце калатало так, ніби хотіло вискочити. «Поки живеш»… Як він сміє?

Оля – її найкраща подруга з дитячого садка. Разом тікали від дощу під одним парасолькою, ночували одна в одної, витягували з пригод, про які тепер смішно згадувати. І ось Іван вимагає, щоб вона викреслила Олю з життя? Чому? Тільки тому, що та не вийшла заміж? Тому, що не сидить над казаном борщу, а живе на повну, сміється, ходить на побачення? Що з того, що їй дарять подарунки? Це її вибір.

Вона розповідала Іванові про всі їхні дурниці. Він і сам колись сміявся! А тепер раптом – заборона? На якій підставі?

Марія увійшла до вітальні, вирішивши докопатися до суті.

«Іване, ми не домовились. Поясни – що тобі Оля зробила?»

«Мені?» – він усміхнувся. – Та мені б ще й цього не вистачало! Просто годі її тягнути в наш дім.»

«Розкажи чому.»

«Ти й справді не розумієш?» – він схопився, наче збирався бігти на вулицю. – «Твоя Оля – вітрогонка. Міняє чоловіків, як рукавички. Сидить на чужих шиях. А ти з нею дружиш – значить, схвалюєш.»

Марія остовпіла:

«Ти збожеволів? Я тебе люблю, мені більше ніхто не потрібен!»

«Звісно. Люблю-не можу. Але самій хочеться – як Олі, чи як тій Катрі!»

Марія спалахнула:

«До чого тут Катя?!»

«А до того, що й її в моєму домі більше не буде!»

Тут усе стало зрозуміло. Катя, молодша сестра, потрапила в історію: зустрічалася з чоловіком, який виявився одруженим. Коли правда виплила, скандал був гучний. Усі осудили Катю. А потім – несподіваний подарунок: той чоловік, переїхавши до іншого міста, залишив їй маленьку, але добротну квартиру у центрі.

Тоді всі раптом замовкли. Хтось навіть похвалив: «Принаймні, вчинив гідно». Марія розповіла про це Іванові – і, мабуть, не втрималася, щоб не зізнатися: «Молодець Катя, впоралась.»

«Ну, скажи щось!» – гаркнув Іван, виводячи її з німот«Не обертай мені душу навколо пальця – або ми закінчимо це сьогодні.»