Як жадоба затьмарила його і зруйнувала життя

Як жадібність засліпила його та зруйнувала все

Ми були нерозлучні
З дитинства я був дуже близьким із моїм двоюрідним братом Дмитром.

Ми зростали разом, як брати, ділили радощі й біди, потрапляли в неприємності, навчалися, мріяли.

Коли його батьки розлучилися, а мати пішла з іншим чоловіком, Дмитро залишився з батьком.

Той пив, зривався на синові, міг ударити, принизити.

Я, хоч і був молодший, завжди стояв за нього.

У підсумку ми вдвох втекли від цього кошмару — облаштували старий горище в бабусиній хаті й поселилися там.

Це було наше сховище.

Ми думали, що тепер усе буде лише краще.

Але тоді я ще не знав, що жадібність може згубити людину.

Він заздрив навіть мені
Коли я вступив в університет, Дмитро вже працював.

Але, побачивши, що я будую своє життя, він теж вирішив переїхати до міста та залишитися поруч.

Ми знову жили разом, знову все ділили.

Я підробляв охоронцем, аби оплачувати навчання, а він злився — що, мовляв, його не беруть на нормальну роботу, бо немає диплома.

Я вмовляв його вчитися — хоч навіть заочно, але він не хотів.

А почав заздрити.

Він став помічати, скільки в мене грошей, який одяг я ношу, куди ходжу.

І всередині нього закипіло заздрість.

Жадібність штовхнула його на дно
Дмитро захотів мати стільки ж, скільки й я.

Та не навчанням і роботою.

Він зв’язався з місцевою бандою — ті займалися брудними справами, але добре заробляли.

Я знав, що він розуміє, що робить.

Але бажання бути кращим за мене й мати більше за мене, осліпило його.

І ось одного разу я купив машину.

Це була моя перша серйозна покупка, чесно зароблена.

Я запросив його в компанію — просто з’їздити, подивитись.

Але він не зміг приховати лють.

Я бачив ненависть в його очах.

Йому було нестерпно усвідомлювати, що я йду вперед, а він стоїть на місці.

Того ж дня він узяв кредит і купив розвалюху, яка не проїздила й місяця.

Він перетворився на людину, одержиму жадібністю.

Фінал був передбачуваний
Він перестав думати про друзів, родину, себе.

Йому потрібно було більше, більше, ще більше.

Він продавав дружбу, зраджував тих, хто його підтримував, сварився з родичами.

Він бачив у людях не людей, а конкурентів.

Він знищив себе сам.

Тепер він зовсім один.

Один, як розбитий автомобіль, залишений на узбіччі.

Як гонщик, що не дійшов до фінішу.

Жадібність усе змітає.

Та тільки ось у кінці цієї гонки не буває переможців.