Connect with us

З життя

«Хотела убрать звук, а узнала правду»: как переписка мужа чуть не разрушила брак

Published

on

Уже неделю в нашем доме царит напряжённая тишина. Мы с Дмитрием избегаем разговоров, обмениваемся лишь краткими фразами о дочери. А началось всё с пустяка, который перевернул мою жизнь.

Тот день начался как обычно: Дмитрий ушёл на работу, я занималась хозяйством, а наша маленькая Алиса спала в колыбельке. Вдруг зазвонил его телефон, забытый на комоде. Я хотела просто убрать звук, но заметки название чата — «Наша родня».

Меня будто обожгло. Почему я не знаю об этом чате? Я — его жена, мать его ребёнка — разве не часть семьи? Сердце сжалось. Не удержавшись, я открыла переписку. И пожалела. Но назад пути не было.

В обсуждении участвовали Дмитрий, его мать Валентина Ивановна, отец Геннадий и сестра Оксана. Меня там не было, зато обо мне говорили — и нелицеприятно. Свекровь писала, что я плохая хозяйка, что ребёнка кормлю не тем и не вовремя, что в квартире беспорядок, а я вечно «уставшая, как будто в шахте работала». Сестра поддакивала, хотя сама детей сроду не нянчила.

Но больнее всего было поведение Дмитрия. Ни слова в мою защиту. Лишь лайки под едкими замечаниями, смайлики в ответ на колкости. Тот, кому я доверяла, ради кого терпела замечания его матери, кто должен был быть моей опорой, молча позволял унижать меня.

Когда он вернулся, я не сдержалась:
— Я видела ваш чат.

Он побледнел, но вместо извинений закипел:
— Ты полезла в мой телефон?! Это моя личная жизнь! Как ты могла?!

Он кричал, обвинял, злился. Но ни разу не спросил, как мне. Ни капли раскаяния. Я смотрела на него и не узнавала человека, за которого вышла замуж, ради которого filtrationa href=”” терпела усталость и недосып.

Теперь мы живём как чужие люди. Он спит в гостиной, твердит, что я нарушила его доверие. Но кто на самом деле его разрушил? Ведь предали именно меня, обсуждали за спиной, осуждали — а он молчал. Как будто я не жена, не часть семьи, а случайная попутчица на его жизненном пути.

Мы уже говорили о разводе. Возможно, сгоряча. А может, оба всерьёз.

Но я поняла главное: предательство — не всегда поцелуй в чужой постели. Иногда это молчание, когда надо было вступиться. Лайк под обидными словами, которые ранят сильнее ножа.

Теперь я задаюсь одним вопросом: смогу ли я снова поверить ему? Или уже ничего не вернется?…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Минуло два роки, а від доньки жодного дзвінка чи повідомлення. Чому вона не хоче бачити мене напередодні мого 70-річчя?

Минуло два роки. За цей час моя донька жодного разу не подзвонила, не надіслала жодного повідомлення. Вона більше не бажає...

З життя15 хвилин ago

Я – не ваша обслуга!

Мені 62 роки, я живу у Львові й нещодавно пережила ситуацію, яка розбила мені серце. Моя донька, Оксана, та її...

З життя19 хвилин ago

«Запрет на счастье: История женщины между прошлым и будущим»

**5 марта 2024 года** Меня зовут Ольга Сергеевна, мне 45, и жизнь поставила меня перед выбором, от которого сжимается сердце....

З життя19 хвилин ago

Я не служниця та не доглядальниця

Вісім років тому я опинилася у сні, де все було ніби справжнє, але водночас неможливе. Мені 62, і живу я...

З життя23 хвилини ago

Свекруха помітила зміни: сноха стала доглядати за собою, поки син на роботі

**Щоденник батька** Мене звати Олексій Петрович. Мій син, Андрій, та його дружина, Олеся, завжди здавалися ідеальною парою, але тепер я...

З життя47 хвилин ago

Сноха змінилася: стала доглядати за собою, а син захоплений роботою і не помічає змін

Мене звати Олена Петрівна. Мій син, Андрій, та його дружина, Катерина, здавалися ідеальною парою, але тепер я відчуваю, що їхній...

З життя52 хвилини ago

Чотири роки шлюбу: я утримую чоловіка

Мені 32 роки, і вже чотири роки я заміжня за людиною, яка стала для мене справжнім тягарем. Я, Олена, живу...

З життя57 хвилин ago

Брат зник, залишивши всі свої заощадження мені: Чи розповісти про це його дружині?

Мене звуть Оксана. Тиждень тому мій брат, Тарас, з’явився на порозі мого будинку в селі під Житомиром після багатьох років...