Connect with us

З життя

Мама в сльозах: Невиносимо сидіти з онуками!

Published

on

Ох, доню, більше нема сили сидіти з цими дітьми! Вони мене просто заморджують! — мати подзвонила в сльозах, не витримавши онуків своєї старшої доньки.

— Марусенько, я більше не можу! — голос у мами був зламаний, а в трубці дзвеніли сльози. — Ці діти мене зовсім не слухають! Кажу — не підходьте до вікна, а Сашко запустив у мене металевий трактор! У ногу! В мене велетенський синєць!

Я завмерла, слухаючи її сповідь. Як таке могло статися? Як діті Оленки — моєї старшої сестри — довели маму до такого стану?

Історія почалася два місяці тому, коли Оленка повернулася додому до мами з двома дітьми. Її чоловікові вистачило нахабства привести коханку прямо в дім. Оленка застала їх у спальні. Без криків, без істерик — просто зібрала речі, забрала дітей і пішла. Того ж дня подала на розлучення.

Чоловік не вибачився, не виправдовувався. Більше того, він звинуватив Оленку в зраді й заблокував доступ до всіх сімейних рахунків. Сказав: “Хочеш розлучення — отримаєш. Але гроші тепер тільки за рішенням суду. Подавай на аліменти, ось і живи на них”. А до суду ще півроку.

Оленка не працювала — сиділа вдома з дітьми. Дитячі допомоги оформлені на чоловіка, бо він колись усе робив. У неї — ані копійки. Вона опинилася на вулиці з двома дітьмі й валізою болю. Мама, звісно, прихистила. Але в мами вже не той вік і не ті сили, щоб щодня бути нянею, прибиральницею й жертвою істерик онуків.

Виховання в Оленки завжди було… м’яко кажучи, дивним. Коли діти починали бешкетувати, вона не ставила меж, не пояснювала, не лаяла. Вона просто переключала їхню увагу — мовляв, відволікся, забув. “Не заважай дитині виражати себе”, — казала вона. А тепер ці «самовиражальники» кидають у бабусю іграшки, розливають борщ по підлозі й вимагають цукерок на сніданок.

Я колись намагалася поговорити з Оленкою. Казала, що діти повинні знати, що можна, а що не можна. Вона різко обірвала мене: “Насамперед народь своїх, тоді й поради роздаватимемо”.

Я відступила. Це її діти. Але тепер вони доводять до сліз мою маму. Маму, яка раніше з радістю пекла для них палянички й купувала подарунки, тепер із жахом чекає вечора. Вона скаржиться, що не може ні прибратися, ні відпочити. Хлопчики носяться квартирою, кричать, влаштовують сцени. А Оленка працює.

Недавно влаштувалася в інтернет-магазин меблів — приймає дзвінки й оформляє замовлення. Зарплата жалка, але хоч щось. Відлучатися не можна — вона на випробувальному терміні. От і доводиться мамі справлятися самій.

Коли мама подзвонила мені, я відразу випросилася з роботи й примчала. Синєць на її нозі був страшний. Мене обурив гнів. Я зайшла в кімнату й підняла голос на небожів. Досить різко, але без рукоприкладства. Тиша встала миттєво.

Мама потім прошепотіла: “Дякую, доню, а то в мене вже руки опускаються”. Вона — сильна жінка, але їй важко. А я не можу переїхати до неї, бо сама живу в орендованій квартирі з подругою, намагаюся зберегти на своє житло.

Оленка подала документи, щоб влаштувати дітей у дитячий садок. Але черга довга, а поки — усе тримається на мамі. І мені страшно, що одного разу мама просто не витримає.

Тепер я думаю — як бути? Що робити? Мені маму шкода до сліз. Але ж Оленка — моя сестра. Розлучення, робота, діти — у неї теж важкий період. Але її «виховання» перетворює все навколо на хаос.

Я не можу забрати дітей до себе. Фінансово не потягну. Але й залишити все як є — означає пожертвувати здоров’ям мами.

Може, настав час поговорити з Оленкою жорстко? Поставити питання ребром: або вона переглядає підхід до виховання, або діти тимчасово переїжджають до батька. Нехай він спробує прожити з ними хоч тиждень.

Бо якщо так піде й далі — ми втратимо маму. А тоді залишимося без опори всі.

Що б ви зробили на моєму місці? Як сказати сестрі правду, не зруйнувавши останнього?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 4 =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Маленький друг на чотирьох лапах

**Щенок** Мар’янка з мамою жили удвох. Батько у Мар’янки, звісно, був, та тільки він їм був не потрібен. Про нього...

З життя2 години ago

Якби тільки здогадувались про наслідки…

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи заповнені водою калюжі, інколи навіть виїжджав на зустрічну...

З життя3 години ago

Другий шанс на щастя

— Оленко, ти вже йдеш? — Подруга Марійка нетерпляче постукала наманікюреними нігтиками по стільниці. — Ні, ще затримаюсь. Чоловік має...

З життя4 години ago

Чи бачиш ти, як він на тебе дивиться? З любов’ю і захопленням

— Знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю й захопленням, — промовила задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя5 години ago

Чи знаєш ти, як він на тебе дивиться? З ніжністю і захопленням, – з гордістю промовила донька

Ой, слухай, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — вигукнула задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя5 години ago

«Чи залишила вона мені доньку? – Валентин охопив жах, – цього не може бути. Вона обов’язково повернеться»

«Залишила мені дочку?» – від жахливої здогадки Олену кинуло в жар. «Ні, цього не може бути. Вона обов’язково повернеться.» Олена...

З життя6 години ago

Хірурги зневірилися — але любов старшої медсестри повернула її до життя

Світлиця лікарні була занурена у напівтемряву. Легке світло від настільної лампи ледве освітлювало обличчя дівчини. Їй щойно виповнилося п’ятнадцять, але...

З життя6 години ago

Я ПРИГОСТИВ БЕЗДОМНОГО ШАУРМОЮ І КАВИ — ВІН ВРУЧИВ МЕНІ ЗАПИСКУ І ПОПРОСИВ ПРОЧИТАТИ ЇЇ УДОМА.

Сьогодні був сірий вівторок, той самий, коли на душі важко без причини. Щойно закінчила стресову нараду в центрі й вирішила...