Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько. Ми з дружиною поїхали в село, допомогли організувати похорон, а всі витрати поділили з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій батько. Разом з дружиною ми поїхали в село, допомогли організувати похорон, а всі витрати поділили з братом між собою. Вчора Микола, мій брат, зателефонував мені з проханням відписати йому свою частину будинку в селі, його єдиним аргументом було те, що він доглядав за батьком останні 3 роки. Я був дуже здивований, адже мій батько отримував більше ніж чотири тисячі гривень пенсії на місяць, які також витрачав на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно такому старенькому в селі? Сам ходив, все розумів. Я не дав братові однозначної відповіді, сказав, що проконсультуюся з дружиною, але ні я, ні Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я вступив до університету, залишив батьківський дім.

Після закінчення навчання залишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, узяв кредит на квартиру. У нас народився син.

Микола також одружився, але залишився жити з батьками. Не можу сказати про нього нічого поганого, він хороша людина, його дружина теж добра, багато років жили з батьками в згоді, зараз мають двох дітей.

Батьки Оксани подарували нам машину, хоч вона й була стара, але ми були самостійні і часто могли навідувати батьків у селі.

Влітку ми часто приїжджали туди, допомагали батькам в господарстві та в садку. Оксана завжди була поряд із моєю мамою, зрештою, всі завжди хотіли її підтримати та бути поруч. Три роки тому мама померла, саме тоді в мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми ще не виплатили кредит на квартиру, я знайшов додаткову роботу на вихідні.

У нас не було часу їздити в село. Місяць тому помер мій батько. Разом з дружиною ми поїхали в село, допомогли організувати похорон, а всі витрати поділили з братом між собою.

Вчора Микола, мій брат, зателефонував мені з проханням відписати йому свою частину будинку в селі, його єдиним аргументом було те, що він доглядав за батьком останні 3 роки. Я був дуже здивований, адже мій батько отримував більше ніж чотири тисячі гривень пенсії на місяць, які також витрачав на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно такому старенькому в селі?

Сам ходив, все розумів. Я не дуже зрозумів, про яку опіку говорив Микола. Батьки ніколи не казали, що дім залишають лише йому, не хочу псувати наші відносини, але не розумію, чому я маю відмовлятися від того, що також належить мені. У мене кредит, який потрібно виплатити, а нашій дитині також могло б залишитися щось від бабусі з дідусем.

Тепер ми з Оксаною не знаємо, як вчинити, я не дав братові однозначної відповіді, сказав лише, що маю обговорити це з дружиною.

Як вирішити цю справу, не зіпсувавши при цьому відносини в нашій родині?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − дев'ять =

Також цікаво:

HE1 годину ago

הכלב שספר את החוליות בגדר במשך שמונה חודשים, עד שמישהו עצר

בכלוב מספר שבע-עשרה, בעמותת "צל וגג" שליד קריית גת, יושב האסקי בשם בורקן עם האף צמוד לגדר הרשת. לא נובח....

HU2 години ago

Zoltán öröksége Győrben

Kalapácsot még sosem tartottam úgy a kezemben, mint azon a szeptemberi reggelen, amikor Márta bejött a műhelybe, és letette elém...

HE3 години ago

החתלתול שחיכה מתחת למאזדה שלי ברחוב הרצל

קוראים לי אבישי פרץ, גר בבאר שבע, ואני נגר רהיטים בן שלושים ואחת. את הסיפור הזה אני מספר מהצד שלי,...

CZ3 години ago

Vitěz Kotrba

Dvacet let jsem svého zetě nevolala jinak než "ten chlap". Ne z hlouposti a ne ze zloby — prostě jsem...

CZ3 години ago

Manžel bez adresy

Jsem Tomáš Beneš, je mi čtyřiačtyřicet a bydlím v Pardubicích, kousek od Zámečku. Tchyni jsem oslovoval Jitko od prvního večera,...

CZ3 години ago

Jedna židle na zahradě v Kutné Hoře

Jsem Radek, je mi čtyřiačtyřicet a opravuju motorky v malé dílně na kraji Kutné Hory. Tohle vyprávím já – ne...

BG3 години ago

Заемната книга на Костадин

Костадин Ганев отвори тефтера на щанда в дюкяна си за резервни части на улица „Раковски" в Пазарджик и прокара пръст...

IT3 години ago

Il tovagliolo di carta di Marta

Faccio la cassiera al bar-tabaccheria di via Solferino da nove anni, un turno che comincia alle sei e mezzo e...