Connect with us

З життя

«Насмехались над простотой, забыв свои корни…»

Published

on

Я родилась в крохотной деревушке под Костромой. С малых лет научилась ценить землю, труд, понимать цену каждому выращенному колоску. Жили скромно, но с достоинством. Именно тогда во мне проросла эта странная любовь — не к обязанностям, а к самому процессу. Рыхлить грядки, собирать урожай, чувствовать под пальцами живое — это стало моей медитацией. Потому, выйдя замуж, твёрдо заявила: «Либо дача, либо я сама её выкопаю лопатой из асфальта».

Сергей, мой супруг, лишь усмехнулся, но поддержал. Приобрели старый домик с участком под Рязанью. Казалось, счастье рядом… если бы не его родня. Особенно мать — Галина Петровна. Каждый визит превращался в урок этикета от «городской аристократки».

«Опять в земле копошишься? Прямо как наша дворняжка за костью», — бросала она, разглядывая мои запачканные перчатки.

«Мой сын не для того институты заканчивал, чтобы жёнушка его в грязи возилась!»

Я молчала. Не от стыда, а от недоумения: за что эта злоба? Я же не на каторгу зову — под солнце, на воздух, где руки сами радуются работе.

Терпела долго. Думала: городские, не поймут. Пока не узнала случайно историю, от которой даже не обида — смех разобрал.

Оказалось, сами-то они из глубинки: Галина Петровна — из села под Брянском, свёкор — из медвежьего угла Калужской области. Даже родители их до сих пор в тех же избах живут, кур держат, огороды полют. А они, перебравшись в столицу, будто ластиком стёрли прошлое. Вымарали так рьяно, словно пятно на репутации.

Ирония в том, что та же Галина Петровна воротила нос от моего дома: «У тебя тут как в музее деревенского быта! Эти половички, вышивки, сундуки… У нас только хай-тек и минимализм».

А мне именно так и надо — чтобы каждая вещь дышала историей. Пусть старомодно, зато по-домашнему.

Молчала, пока однажды за чаем она не фыркнула, попробовав мой смородиновый кисель:

«Ну прямо как в деревенской столовой!»

Тут я не сдержалась. Улыбнулась и прошептала, будто делюсь секретом:

«Галина Петровна, знаете, как в пословице: из села человека вывезешь, а село из человека — хоть топором руби. Только это не про меня. Это про вас».

Щёки её затряслись, будто в лихорадке. Попыталась парировать:

«Это… это ты мне?!»

«И вам, и себе. Я своей деревней дышу. А вы свою закопали, как покойника. Вот и разница».

С тех пор язвить перестала. Даже как-то неловко заёрзала, когда я принесла ей банку мёда с нашей пасеки. Молча взяла.

Не злорадствую. Но больно: за что били, тем сами и дышали. Разве предки — это позор? Разве руки, знающие землю, — хуже тех, что умеют только кнопки нажимать?

Я — та, кто растит жизнь из чёрного грунта. Кто не стыдится calluses на ладонях. Кто верит, что настоящая роскошь — это банка малинового варенья зимним вечером. И пусть в их квартирах стерильный блеск — зато в моём доме пахнет хлебом и добротой. А это не купишь ни за какие деньги.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − 8 =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Таємниця, що розриває мене зсередини, у величному будинку моєї мами

Живу я з матір’ю у її величезному маєтку — та таємниця, яку я ховаю, розриває мені сердце. У тихому селі...

З життя16 хвилин ago

Обида на юбилее: Подаренная квартира оказалось мала награды?

В свой шестидесятый день рождения я готовилась с особым волнением. Долгими вечерами продумывала детали: составляла меню, заказывала продукты, заранее готовила...

З життя19 хвилин ago

Готова в будь-який момент покинути село з дитиною, рятуючись від чоловіка і його батьків

Я вже подумки зібрала сумку з найнеобхіднішим, щоб втекти з дитиною від чоловіка та його батьків із цього села. Ні,...

З життя29 хвилин ago

Мені вже 69 років, і я маю право розповісти про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя42 хвилини ago

Мені було 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — та він обрав молодшу і все зруйнував

Щоденник Мені виповнилося 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — але він обрав молодість і зруйнував усе. У тихому...

З життя54 хвилини ago

Сюрприз за дверима сина о 4-й ранку розбив моє серце з ароматом млинців

Я прокинулась о четвертій ранку, щоб спекти дітям млинців — але те, що зустріло мене біля квартири сина, розбило моє...

З життя55 хвилин ago

Чи було це фіаско чи найепічніше святкування в моєму житті? Мій день народження залишив питання без відповіді.

Мій день народження був учора, і, чесно кажучи, я досі не можу зрозуміти, чи це був грандіозний провал, чи найепічніше...

З життя1 годину ago

Учорашній день народження: грандіозний провал чи найепічніше свято життя?

Ох, вчора був мій день народження, і чесно кажучи, досі не розберу — чи то був повний провал, чи найкрутіше...