Після тренування, поспішала додому, обіцяла чоловікові зварити уху.

Після тренування, Оксана поспішала додому, обіцяла чоловікові зварити борщ. Зайшовши у квартиру, вона побачила, як її чоловік Олексій сидить на кухні та п’є горілку.

— Ого, сам з собою, значить… Льошо, терпіння не вистачило мене дочекатися? Може, закуску хоча б приготую…

— Не треба, сядь, у мене розмова…

Оксана ніколи не бачила чоловіка таким. Сумний, розгублений. Боже, що сталося?

— Не знаю навіть, з чого почати… Ай, скажу, як є… Моя секретарка Катерина вагітна від мене, я йду до неї…

— Треба ж… Як у поганому серіалі прямо… І давно ти з нею?

— Приблизно рік. Вона одразу, як прийшла, почала надавати знаки уваги, ну, я й не встояв. Молода, гарна, весела, прямо як ти в молодості… Закохався, як хлопчисько! Хотів одразу тобі чесно зізнатись, але не вистачило сміливості, шкода було тебе…

А зараз діватися нікуди, скоро станемо батьками. Ти ж розумієш, що я завжди хотів свою дитину… Твій Ігор мені як рідний, але не моя кров… А мені потрібен спадкоємець, справу свою передам йому, розумієш? І з нею мені добре, почуваюся ніби молодшим… Напевно, середній вік підкрався, чула про таке?

Оксано, я негідник, звісно. Але тебе й Ігоря я не ображу. Квартира, авто — усе вам залишу, допомагатиму грошима, не переживай. За навчання оплачуватиму, як і обіцяв. Я вже купив новий будинок, на Катерину оформив, все ж вона буде матір’ю моєї дитини.

— Розумію, Льошо, важко встояти перед такою красунею, як Катерина, а ти ж у нас справжній мужик… І дитину ти залишити не можеш, це благородно. За фінансову підтримку дякую, не відмовлюсь, хочу почати подорожувати, житиму для себе.

Коли ти з’їжджаєш? Може, з речами допомогти?

Олексій з подивом дивився на дружину. Така спокійна… Це навіть на краще, ніяких скандалів і істерик.

— Ну, прощавай, чоловіче, дякую за прожиті разом роки, мені було добре поруч з тобою! Але життя має свій сценарій… Може, і я когось покохаю і буду щаслива з новим чоловіком. Ну, все, йди, а то Катерина переживає, напевно, думає, я кліщами в тебе тут вчепилася…

Олексій швидко схопив валізи, ніяково усміхнувся і пішов до ліфта.

Закривши двері, Оксана пішла на кухню. Витягла пляшку шампанського з холодильника, відкрила її, налила повний келих і випила. Її покинув чоловік. Як же безглуздо це звучить.

Ніколи вона навіть і подумати про це не могла. Адже всі ці роки вони жили мирно, хай божевільної любові не було, але була прив’язаність, звичка, повага.

Годі, нічого соплі розпускати. Нове життя, нові правила! Вона знайде, чим зайнятися, а платити буде чоловік. Дурниця відмовлятися від грошей, з ними можливостей більше. Але, треба звикнути до нового статусу покинутої…

І Оксану закрутило у вирі нових вражень. Вона записалася на танці, ходила після роботи. На вихідних відвідувала музеї, кіно, тренування. На щастя, було з ким. Сусідка Іринка, самотня, з радістю складала їй компанію.

Син Ігор навчався в іншому місті, приїздив рідко. Оксана була надана сама собі. Готувала тільки те, що любить, не треба ні під кого підлаштовуватись. Займалася тим, що подобається, ніхто їй не міг нічого заборонити. Про нового чоловіка вона навіть не думала, і одній було добре.

Розлучення з чоловіком відбулося тихо й мирно. Мимохідь вона побачила Катерину в коридорі суду, красуня, що тут скажеш… Хороший все ж таки смак у її чоловіка!

Олексій перераховував кожного місяця гроші, як і обіцяв. Оксана була вдячна йому за такий щедрий жест. Вона знала, що гроші у нього є, бізнес процвітав, і він безболісно може спонсорувати її та Ігоря. Вдячність за прожиті роки. Катерина, видно, не знала про це, навряд чи вона б схвалила.

Минув рік. У житті Оксани нічого не змінилося, танці, тренування, кілька разів за кордон їздила. Допомога від Олексія перестала надходити, Оксані було ніяково питати причину. Скоріш за все, Катерина заборонила. Ну, нічого, проживе. Ігор непогано заробляв, навчаючись в універі, за навчання міг платити сам. Зарплати їй вистачало на свої потреби.

Вихідний, не треба нікуди поспішати. Оксана насолоджувалася кожним днем. Зваривши борщ, виявила, що немає хліба, а вона його дуже любила. Вискочивши на вулицю в булочну, зіткнулася з Олексієм.

— Льошо, ти як тут?

— Оксанко, привіт. Та я це… Живу тут недалеко… Квартиру купив.

— От це новини… А Катерина як же? Дитина? До речі, хто у вас народився?

— Дочка… Та там така історія вийшла… Уявляєш, та Катерина була підіслана конкурентом. Втерлася в довіру, я закохався, далі ти знаєш… Потім вона почала тиснути на мене, аби я переписав бізнес на неї, боялася, що я її залишу і залишу ні з чим…

Я погодився, після народження дочки, на емоціях все переписав їй. Собі залишив деяку суму на рахунку, про який вона не знає. Врешті, вона мене вигнала. Дочка виявилася не моєю, бізнес відійшов конкуренту… От у такій халепі я опинився… Смішно, правда? Точно, як у поганій мелодрамі все вийшло…

Купив ось квартиру, знайшов роботу, не біду, але й колишнього життя у мене вже не буде. І тобі ось не можу допомагати… Вибач… Ти тепер зі мною спілкуватися навіть не захочеш, напевно, образив так тебе, проміняв на цю…

Оксані стало навіть шкода його. Виглядав він неважно… От же ж та Катерина аферистка яка! Він стільки праці й сил вклав у бізнес!

— Дурень ти, Льошо! Пішли до мене, я якраз борщ зварила, твій улюблений…

Вони душевно поговорили на кухні, в якій стільки років зустрічались кожен день, обговорювали новини. Але тепер вони були не чоловік і дружина.

Перiодично вони зідзвонювалися потім. Мови про те, щоб зійтися знову, не було. У кожного своє життя. Оксана на танцях познайомилася з чоловіком, вийшла за нього заміж і була щаслива.

Вона запросила Олексія на весілля, він прийшов, і навіть був радий за колишню. На весіллі він познайомився зі сестрою нареченого… Через півроку вже Оксана з новим чоловіком гуляли на його весіллі…

Все ж таки життя непередбачувана річ! Ніколи не треба падати духом і ставити хрест на собі, що б не трапилося. Адже ніколи не знаєш, що станеться, треба просто жити і радіти кожному дню!