Подвійне життя: йому було 25, їй майже 50, а чоловік нічого не підозрював.

Василь був тихий з давніх пір. Приходив із роботи, їв вечерю, вдягав старі штани і сідав перед телевізором. Їв, пив міцний чай і просив добавки. В перервах читав газету. Вона намагалася цікавитися, як пройшов його день, питала, але здавалося, що слова розчиняються в повітрі.

Він був її опорою. Дбав про її здоров’я, возив в санаторії, купував фрукти, одягав її в модний одяг і купував лише шкіряне взуття. Сам займався ремонтом і відновлював старі речі, чистив стару піч і рубав дрова. Не лінувався заправити її автомобіль, відвезти до мамолога та інших лікарів. Увесь цей час мовчав, лише в юності говорив про свої почуття. Решту 25 років мовчав. Робив для неї усе, що міг, проявляючи справжню любов.

Діти виросли. Батьки почали спати в окремих спальнях. Нічого особливого. Хтось хропе, у когось болить голова. Раз на тиждень “зустрічалися” в спальні без великого ентузіазму. Вона хотіла поговорити, а він спати. Знизував плечима, а вона йшла. Переживала все. Нарешті, розпочався клімакс…

Одного ранку вона забігла до місцевої кафе перед роботою. Молодий чоловік підійшов до неї, обсипав компліментами і навіть знайшов час для розмови. Запросив її до театру. Саме мала йти прем’єра вистави за її улюбленим романом. Коли вона прийшла, її життя розділилося на два окремі світи. Серце розпалося на безліч маленьких шматочків.

Ранком надійшло повідомлення. Максим написав пристрасні й гарячі листи. Не шкодував їй компліментів. Надіслав їй фото свого серця. Вона надіслала йому знімок жіночого зап’ястя та шиї. Потім прийшли романтичні вірші. Білі, без рими, але живі. У пору обіду вона знайшла під дверима букет троянд. Увечері – пляшку шампанського до ліжка. З Максимом вона почувалася справжньою жінкою. Забула про мігрені та клімакс. Вдягла улюблені туфлі і вечірню сукню.

Почалося подвійне життя. Вона літала між щастям і обов’язками. Стала стрункою та привабливою. Придбала шовкову піжаму, червону помаду і коротку спідницю.

Чоловік продовжував мовчати. Вона більше не заходила до спальні. Раптом Максим зник. Вона не могла знайти собі місця. Перечитувала його вірші та повідомлення, сиділа годинами в їхньому ресторані. Проводжала кур’єрів очима. Потім дізналася, що у нього нова коханка. Їй здавалося, що від цієї новини серце розірветься на маленькі шматки. Не могла дихати, наче хтось забрав кисень. Вийшла зі спальні з мокрими очима, а під дверима сидів чоловік. Дивився в одну точку, сльоза скочувалася по його щоці. Вона заплакала разом із ним. Він обійняв її і заговорив.

Намагався висловити всі свої почуття, але плутав слова, наче спотикався об гостре каміння. Скільки ж у ньому було любові, скільки ж невиказаних слів…