Connect with us

З життя

Сестрі важко після розлучення – допоможеш чи ні? – дорікнула мати

Published

on

– Хочеш допомогти сестрі? Їй важко після розлучення, – докоряла мати.

Дві сестри сиділи за круглим столом у матері вдома та слухали її невдоволення.

– Твій Роман – справжній балуванець! – не соромлячись у виразах, констатувала Світлана Аркадіївна. – На вахті працює, а додому приносить копійки!

– Мамо, для тебе двадцять тисяч гривень вже не гроші? – сердито запитала молодша дочка Валентина.

– Мені байдуже. Головне, щоб міг тебе забезпечити, – мати від досади піджала губи.

– Він і забезпечує, – насупилась дівчина.

– Не бачу! Ти у мене тільки вчора позичила дві тисячі, – нагадала Світлана Аркадіївна. – Не може тебе прогодувати — розлучайся! Шукай, хто зможе! І дивишся на нього й одразу розумієш, що у нього… з горою не все гаразд.

– Мамо, здається, це вже занадто, – заступилася за сестру Галина.

– Хіба я не правду кажу? Непоказний якийсь, рудий, ще й шепелявить, – з усмішкою промовила жінка та закотила очі. – Ти все-таки, Валю, варта кращого. Поки не пізно – треба розлучитись, – додала вона, звертаючись до молодшої дочки.

– Мамо, у Романа руки золоті. До того ж з лиця води не пити, – бачачи, як мати тисне на сестру, сказала Галина. – Якщо ти міряєш все матеріально, то у нього є квартира, авто, та і Валю він любить, зразу видно.

Світлана Аркадіївна стиснула губи й презирливо подивилася на старшу дочку, яка, на її думку, лізла, куди не просять.

– Ти сама одна живеш, хоча тобі вже тридцять, так що не лізь зі своїми порадами, – відмахнулася від Галини мати. – У сорок будеш за будь-якого хапатися…

Валентина мовчки слухала матір та сестру і без байдужості дивилася то на одну, то на іншу.

– Нахвалюєш ти його… Квартира ж однокімнатна – в хрущовці, авто вітчизняне, навіть соромно комусь сказати, – загалом, похвалитися нічим, – піднесла Світлана Аркадіївна.

– Валю, ти що думаєш? – Галина звернулася до мовчазної сестри. – У тебе є якась думка?

– Не знаю я, можливо, мама в чомусь права, – пробелькотіла дівчина, яка спочатку захищала чоловіка, а тепер раптово піддалася думці матері. – Він нещодавно сказав, що мені треба шукати роботу…

– Ось бачиш! – склала руки на животі Світлана Аркадіївна. – Уже і до цього дійшло. Страшно уявити, що буде далі!

– А чому Валя не повинна працювати і сидіти вдома? Мало хто може собі дозволити таку розкіш. Дивуюсь, як Роман раніше не погнав її на роботу, – висловила свою думку Галина.

– Не можу зрозуміти, чому ти так палко захищаєш його? До себе придивляєшся? – жінка вп’ялася очима в обличчя дочки.

– Тому що боюсь, що своїм натиском ти зіпсуєш моїй сестрі все життя, – спокійно пояснила Галина.

– Це вже не твоє діло, – грізно рявкнула на старшу дочку Світлана Аркадіївна. – Лізеш зі своїми порадами. Валя варта кращого. Якби він її любив, зробив би все, щоб вона горя не знала. Добре б, якби Роман хоча б зовні виділявся, а так ні обличчя, ні тіла і грошей теж…

Валентина, розкривши рот, сиділа за столом і ловила материні слова.

Повчання Світлани Аркадіївни дали свої плоди. Дуже скоро дівчина почала пред’являти претензії Роману.

– Як гадаєш, ти достойно заробляєш? – поцікавилася у чоловіка дівчина.

– Нормально, а що?

– Я так не вважаю, – похитала головою Валентина. – Здається мені, тобі варто пошукати іншу роботу.

– Іншу? Мене і так все влаштовує, – з байдужістю, але трохи насторожившись, відповів чоловік.

– А мене ні! – категорично сказала дівчина. – Квартира маленька, авто вітчизняне… Навіть перед сусідами похвалитися нічим…

– Дивно, раніше тебе все влаштовувало, – задумливо сказав Роман. – Що змінилося?

– Нічого не змінилося, просто я почала дивитися на тебе зовсім по-іншому. Раніше мені почуття і емоції застилали очі, а тепер я бачу все, як є, – стала виправдовуватися перед чоловіком Валентина.

– Чудово, – холодно відповів чоловік, вирішивши, що на тому вона заспокоїться.

Однак дівчина, підбурювана Світланою Аркадіївною, продовжувала тиснути на Романа.

– Слухай, мене починає дратувати твоє невдоволення, – скреготав крізь зуби чоловік. – Я все почув, але при всьому бажанні не можу нічим тобі допомогти.

– Мені потрібен чоловік, який буде розвиватися, а не застигне на одному рівні, – хмуро відповіла Валентина.

– Вибач, що я не такий! – холодно сказав Роман і, зайшовши до спальні, відкрив шафу з речами дружини. – Збирайся!

– Куди я повинна збиратися? – піднявши брови догори, здивувалася дівчина.

– Туди, де буде квартира в новому домі і закордонне авто, – сухо констатував чоловік. – Ніколи не пробачу собі, якщо ти проживеш усе життя з таким невдахою, як я. Я впевнений, що тобі одного дня пощастить, і ти знайдеш людину, яка обсипе тебе золотом і діамантами. Проте, так я не можу…

Першою про те, що Роман вигнав Валентину з дому, дізналася Світлана Аркадіївна.

– Ось негідник! Хто міг подумати, що він так вчинить?! Не треба було за нього взагалі виходити, – голосила мати і сипала прокльонами й усілякими карами в бік зятя за підлий вчинок.

– Я його тільки просила розвиватися і заробляти більше, – розтираючи сльози по щоках, промовила Валентина.

– Що про нього казати? Грубіяк, він і в Африці грубіян. Нічого, ти знайдеш собі кращого, а Ромка ще буде кусати собі лікті і повзати у тебе в ногах, – підбадьорила дочку Світлана Аркадіївна.

Залишившись без квартири і чоловіка, Валентина оселилася у домі матері в своїй дитячій кімнаті.

– Що тепер будеш робити? – поцікавилася у сестри Галина, котра приїхала на перший поклик матері.

– Нічого, – з байдужістю відповіла дівчина і поринула в телефон.

– Про роботу не думала? – прямо натякнула молодшій сестрі Галина.

– Не думала. Навіщо вона мені? Просто знайду чоловіка багатшого за Ромка, – діловито відповіла Валентина.

– Чого ти до сестри пристала? Вона такий стрес пережила, нехай відпочиває, – вступилася за молодшу дочку Світлана Аркадіївна.

Близько двох місяців жінка тягла на своєму горбі лежачу на дивані доньку.

Однак незабаром зрозуміла, що одній їй не впоратися, тому зателефонувала Галині і вимагала приїхати.

Після роботи дівчина навідалася до матері, вирішивши, що у тієї до неї термінова справа.

– Допомогти сестрі не хочеш? – осудливо запитала Світлана Аркадіївна.

– Чим?

– Не чим, а в чому, – поправила дочку жінка. – У грошовому плані. Нам вдвох важко.

– Хто змушував тебе капати Валі на мозок і радити розлучитися? – Галина приголомшила матір несподіваним твердженням. – Не лізла би ти, і все було б добре.

– Отак?! – схопилася за серце Світлана Аркадіївна. – Як у тебе тільки язик повертається таке говорити? Рома твій дурень, негідник і боягуз! Не потягнув таку, як Валя, от і здався. Знаєш що? Іди-но ти звідси, добра-добром! Бачити тебе більше не можу! Замість допомоги ще й судити нас вздумала!

На крик жінки з кімнати плавною ходою вийшла Валентина. Побачивши сестру, вона стала в позу.

– Заступаєшся за людину, яка мене зрадила і виставила на вулицю?

– Ти сама винна! Менше слухай маму…

– Ти ще мене навчати вздумала? Думаєш, що найрозумніша? Чого ж тоді сама без чоловіка? – завила Валентина.

Галина похитала головою, слухаючи істерики сестри і матері, та направилася до виходу.

Бажання і далі спілкуватися з родичами у неї не виникло. Як, власне, не виникло і у Валентини з Світланою Аркадіївною…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − вісім =

Також цікаво:

З життя7 секунд ago

The Violin That Knew Before She Did

I was about to call for a break. Three hours of auditions, the same parade of flawless technique and four-thousand-dollar...

NO30 хвилин ago

De sa jeg var gjest i mitt eget hjem

Regnet slo mot vinduene i stua da jeg skjønte at Line kom til å ødelegge enda en middag. Klokka var...

UA1 годину ago

Мама сказала одне слово — і я перестала боятися

Коли у двері нашого будинку в Брюховичах подзвонили, я саме стояла по лікті в гарячій воді. На лівому стегні висіла...

NL1 годину ago

Mijn dochter had een blauw oog en stond in de keuken te schrobben terwijl haar man en schoonmoeder aan tafel zaten — ik hoefde maar één telefoonnummer te draaien

Het eerste wat ik hoorde toen ik de hal van de villa in Aerdenhout binnenstapte, was mijn zes maanden oude...

ES1 годину ago

Tres días en un bus y el olor a comida que casi me mata

Manejé de Nuevo Laredo a Houston una sola vez. Fue suficiente para jurar que nunca más. Desde entonces, para cualquier...

CZ1 годину ago

Vánoční dárek, který nebyl pro mě

Ve tři čtvrtě na dvanáct, na Štědrý den, mi na telefon přišla fotka. Děti konečně usnuly — Natálka s horečkou,...

PL2 години ago

Trzy minuty do Wigilii

Kiedy otworzyła tamto zdjęcie, było jedenaście minut przed północą. Kinga nawet nie miała siły zdjąć mokrego ręcznika z ramienia —...

HE2 години ago

שרשרת הזהב

שלושים ואחת בדצמבר, אחת־עשרה וארבעים בלילה. ירד גשם דק על חיפה, כזה שמרטיב עד העצם בלי רעש. התאומים בערו מחום...