Connect with us

З життя

Скоро весілля третьої дочки: Катерина працює без відпочинку.

Published

on

Катерина важко працювала, адже незабаром її третя донька мала вийти заміж. На роботі обговорювали цю новину, але жінка намагалася не звертати уваги на плітки. Вона вже знала правду. Вдруге одружуватися Катерина не збиралася, адже присвятила своє життя вихованню доньок і онуків.

Чоловік Катерини залишив її рано, залишивши з трьома доньками. Неможливо уявити, яким було тоді її життя: мало сну, робота на двох посадах, безліч домашніх обов’язків – прибирання, приготування їжі та, зважаючи на те, що Катерина жила в селі, роботи додавали сад і господарство.

Життя стало трохи легшим, коли старша донька досягла 10 років. Вона допомагала доглядати за молодшими сестрами, а іноді залишалася з ними вдома під наглядом сусідки Марії. Частину обов’язків взяла на себе донька, і Катерина змогла трохи перепочити. Минули роки, і доньки вже стали майже дорослими та освіченими. Настав час, коли дівчата почали самостійно приймати рішення щодо майбутнього, й шукати свої половинки.

Одного разу старша донька заявила, що хоче вийти заміж. Катерина була невимовно рада та не могла дочекатися зустрічі з майбутнім зятем, яку попросила організувати донька. Роберт, її майбутній зять, також дуже полюбив майбутню тещу.

– Вийди за нього, доню, це чудова людина! – заохочувала Катерина.

Мало хто знав, скільки сил вартувало матері весілля коханої доньки. Усе літо вона працювала, збираючи буряки у фермера, щоб виплатити борги, які взяла на весілля.

Другого зятя привела донька Ольга. Мати раділа, що друга донька розпочинає нове життя і знову почала відкладати гроші на чергове весілля.

Коли у селі почали ходити чутки, що незабаром третя донька Агата вийде заміж, жінки на роботі почали кепкувати з Катерини. Одна з колег сказала їй прямо:

– Добре робиш, що так швидко віддаєш доньок заміж. Ти ще молода, знайдеш когось для себе.

– Я нікого не видаю поспіхом. Я виховала своїх доньок одна і радію, що вони мають гарних чоловіків і доля до них усміхнулася. Ще наймолодша вийде заміж, і я зможу жити спокійно для себе. Я виконала свій материнський обов’язок, який зрозуміє лише любляча мати.

Незабаром у домі Катерини знову заграла весільна музика, і зібралася вся родина. На цей раз Катерині не довелося позичати гроші, адже старші сестри Агати вже влаштували своє життя й допомогли матір на весіллі своєї сестри.

Зараз Катерина на пенсії. Вдруге заміж вона так і не вийшла, присвятивши життя добробуту доньок і онуків. Усі свята родина збирається у неї вдома. Жінка дуже щаслива, лише шкодує, що поруч немає чоловіка, який завжди мріяв про сина, а тепер у нього їх аж троє. Щастя доньок компенсувало жінці роки важкої праці і зусиль, щоб забезпечити їм найкраще майбутнє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 − три =

Також цікаво:

HU5 хвилин ago

Zoltán öröksége Győrben

Kalapácsot még sosem tartottam úgy a kezemben, mint azon a szeptemberi reggelen, amikor Márta bejött a műhelybe, és letette elém...

HE11 хвилин ago

החתלתול שחיכה מתחת למאזדה שלי ברחוב הרצל

קוראים לי אבישי פרץ, גר בבאר שבע, ואני נגר רהיטים בן שלושים ואחת. את הסיפור הזה אני מספר מהצד שלי,...

CZ11 хвилин ago

Vitěz Kotrba

Dvacet let jsem svého zetě nevolala jinak než "ten chlap". Ne z hlouposti a ne ze zloby — prostě jsem...

CZ12 хвилин ago

Manžel bez adresy

Jsem Tomáš Beneš, je mi čtyřiačtyřicet a bydlím v Pardubicích, kousek od Zámečku. Tchyni jsem oslovoval Jitko od prvního večera,...

CZ12 хвилин ago

Jedna židle na zahradě v Kutné Hoře

Jsem Radek, je mi čtyřiačtyřicet a opravuju motorky v malé dílně na kraji Kutné Hory. Tohle vyprávím já – ne...

BG13 хвилин ago

Заемната книга на Костадин

Костадин Ганев отвори тефтера на щанда в дюкяна си за резервни части на улица „Раковски" в Пазарджик и прокара пръст...

IT13 хвилин ago

Il tovagliolo di carta di Marta

Faccio la cassiera al bar-tabaccheria di via Solferino da nove anni, un turno che comincia alle sei e mezzo e...

LT14 хвилин ago

Žentas, kuris nepavogė uošvienės Volvo

Man penkiasdešimt treji, ir aš vis dar prisimenu, kaip anytos akys sustingo ties mano rankomis, kai laikiau raktelius nuo jos...