Свекруха віддає старі меблі синові та планує купити нові. “Моя мама так ніколи б не вчинила”, – зауважила невістка.

Свекруха хоче віддати старі меблі синові та купити нові для себе. “Моя мама ніколи б цього не зробила”, — сказала невістка.

— Я запропонувала синові забрати в нову квартиру наші меблі — спальню та кухню, — розповідає Ганна, шістдесятирічна жінка. — У них ще нічого немає, абсолютно нічого! Сплять на надувному матраці. Кажу, беріть наші, а ми з батьком купимо нові. А невістці це не сподобалося! «Моя мама каже, що ніколи б такого не зробила. Навіть не спало б їй на думку купувати собі нові, щоб віддати мені свої старі меблі!» — каже невістка.

Меблі Ганни не є старими — усе було придбано відносно нещодавно, років дванадцять тому, у гарних меблевих салонах. Вона і її чоловік дуже заможні люди і можуть дозволити собі найкраще.

Проте це «найкраще» часом грає не на їхню користь. Схоже, вони втомилися від своїх старих меблів, зараз стільки нових, оригінальних, що навіть не знаєш, на що дивитися. Ганна хотіла б зовсім нові і є добра нагода для цього.

Але міняти старі немає взагалі ніякої причини — усе в чудовому стані. Речі гарної якості, розраховані якщо не на століття, то на десятиліття. Ну, не викидати ж їх! Продасть — хоча б за символічну ціну.

Однак продаж — справа марудна. Фотографії, розміщення оголошень, прийом дзвінків, впускання в дім сторонніх людей — кому це потрібно…

Можливість віддати меблі молодій парі щиро тішила Ганну.

— Але головне, я роблю для них щось добре! — каже обурена свекруха. — У них зовсім нічого немає. Порожні кімнати! Даю їм добрі речі задарма, а вони все одно невдоволені!

Свекруха дуже допомогла синові та його дружині у влаштуванні їхнього житла. Продала власну квартиру, витратила заощадження. Молода пара зібрала кожну копійку, яку жінка мала. Вирішили одразу придбати двокімнатну квартиру, щоб протягом багатьох років жити в комфорті. Зараз є місце, навіть якщо народиться дитина, то й на це вистачить.

Проте грошей не вистачило, свекруха позичила у сестри двадцять тисяч гривень на ремонт.

— Але нічого, це зовсім небагато. Повернуть з двох-трьох зарплат! — каже Ганна.

Вона і її чоловік не економили в витратах — перед весіллям публічно заявили, що сина виростили і тепер житимуть для себе. На всі натяки невістки про «але моя мама думає інакше» просто піднімають руки — «а ми лише говорили, попереджали. Що думає твоя мама — це не наша справа».

Ремонт квартири був дуже скромним і бюджетним — пофарбували стіни, поклали на підлогу килими… На меблі, на жаль, вже нічого не залишилося. Син відмовився брати щось від свекрухи — вже досить, вона багато допомагала. Дістала десь кілька табуреток, столик, на підлогу кинуте надувне ліжко. Ось так і живуть досі. Це не страшно, вони молоді, усі колись так починали.

Планували заощаджувати і купувати меблі поступово, але тоді Ганна запропонувала допомогу.

— Кухня у нас вбудована, але її можна розібрати та встановити у них точно так само! — каже Ганна. — Це було б дешевше, ніж купувати нову. Ну, деякі шафи можуть і не підійти, але це не проблема! Завжди є що змінити. Дала б їм витяжку і плиту. Не знаю, коли ще вони щось матимуть! А я ще віддаю гарний спальний гарнітур. Він як новий! Адже до того як вони назбирають на власний, мине ціле життя.

Невдоволення єдиної невістки Ганни щодо її ініціативи насторожує. Син задоволений і здається навіть щасливим, але Аліна виразно невдоволена, і Ганна відчуває, що в молодій родині точаться серйозні дебати з цього приводу.

— Невістка вважає, що людям старшого віку не потрібні нові меблі, якщо старі ще добре збереглися! — з обуренням говорить Ганна. — У її світобаченні, ми повинні купити їм нові меблі до квартири! Вони молоді, все життя попереду…

Може, невістка має рацію? Свекруха і свекор не дуже потребують нових меблів. Якби вони не купували квартиру, жили б собі зі своїми меблями та посудом і не скоро почали б щось змінювати вдома.

А може, невістка нахабна, повинна дякувати і радіти?

Що ви про це думаєте?