З життя
Твоя вихованість у всьому
Олена Петрівна стояла біля вікна своєї кухні й дивилася, як її онук Ярослав кидає камінці у сусідського кота. Хлопчикові було всього сім, але в його рухах вже відчувалася якась злість, що непокоїла бабусю.
Ярику, негайно припини! гукнула вона, відчиняючи кватирку.
Онук навіть не обернувся. Взяв більший камінь і знову запустив у тварину. Кіт жалібно нявкнув і сховався за гаражами.
Олена Петрівна зітхнула й пішла одягатися. Треба було спуститися вниз і поговорити з хлопчиком. Але вона знала від цього мало толку. Ярослав її не слухав, грубив, а інше й взагалі тікав додому скаржитися мамі.
У підїзді вона зіткнулася з сусідкою Наталею Степанівною.
Олено, ти бачила свого онука? обурено запитала та. Знову мого Барсика ганяє!
Бачила, Наталко. Зараз поговорю з ним.
Та що з ним говорити! Краще б із Софійкою поговорила. Це все її виховання, а точніше його повна відсутність.
Олена Петрівна мовчала. Сперечатися з сусідкою не хотілося, але й погодитися не виходило. Софія її донька, і як би там не було, захищати її доводилося.
На подвірї Ярослав уже знайшов інше розваг відривав крила мухам, яких зловив у банку.
Ярику, що це ти робиш? Олена Петрівна присіла поруч із онуком на лавку.
Вивчаю, буркнув хлопчик, не піднімаючи голови.
Що саме?
Як вони без крил житимуть.
А навіщо тобі це знати?
Ярослав знизав плечима.
Цікаво.
Олена Петрівна обережно забрала банку.
Знаєш, мухи теж живі. Їм боляче, коли їм крила відривають.
Ну й що? Вони ж огидні.
Ярику, не можна завдавати болі іншим, навіть якщо вони тобі не подобаються.
Хлопчик подивився на бабусю з таким виразом, ніби вона говорила японською.
А мама каже, що якщо хтось слабший, його можна не боятися.
Олена Петрівна відчула, як стиснулося серце. Невже Софія справді такому вчить дитину?
Мама багато що каже, але не все правильно. Сильні мають захищати слабких, а не ображати їх.
Щось нудне, махнув рукою Ярослав і побіг до гойдалок.
Ввечері Олена Петрівна вирішила поговорити з донькою. Софія прийшла за сином о восьмій, як завжди втомлена після роботи й роздратована.
Мам, ти його хоча б нагодувала? запитала вона, навіть не привітавшись.
Звичайно, нагодувала. Софійко, нам треба поговорити.
Про що? донька нервово крутила ремінець сумочки.
Про Ярика. Про його поведінку.
Софія заплющила очі.
Знову скарги? Мам, йому сім років! Усі діти в цьому віці бешкетують.
Це не бешкет, Софійко. Він мучить тварин, грубить дорослим, нікого не слухає.
І що ти пропонуєш? Замкнути його вдома?
Я пропоную зайнятися його вихованням. Пояснити, що добре, а що пі
She fed two orphans a warm meal — fifteen years later, a Rolls‑Royce idled at her doorstep.
It was the coldest morning wed had in ages, the sort of bitter chill that makes you think the world...
When are you finally going to tie the knot, Mary?
Are you planning to move out, Poppy? Susan leans against the kitchen doorway, a mug of tea in her hand,...
A millionaire reunites with his childhood sweetheart, now begging alongside his twin daughters — What he does next is unbelievable…
Logan stood motionless as the city around him pressed on, its relentless rhythm unchanged, while he stared at the face...
UnlovelyShe stared at the cracked mirror, realizing that even the most unlovely reflections held a hidden spark of hope.
A burst a deafening crack darkness more darkness At last the gloom began to loosen. A voice floated in: Mrs....
DaughterShe stepped out onto the rain‑slick streets, clutching the crumpled letter that promised the secret her mother had kept for decades.
Tom, its a girl, 3.5kg! Galina exclaims into the receiver, her voice bubbling with joy. I stand beneath the windows...
A penniless bloke rescues a drowning girlHe held her close as they swam to shore, where the sunrise painted their newfound bond in golden light.
**Diary 12April** I had just slipped my meagre evening catch into a wicker basket and was making my way down...
Barefoot Girl Selling Flowers Outside the CaféWhen a weary businessman stopped to purchase a single bright red rose, their brief, shy smile exchanged across the bustling street sparked an unexpected, lingering longing.
I was lateagain, late for the meeting with the restaurants manager that would seal the details of my wedding a...
At my husband’s funeral, a silver‑haired stranger leaned in and whispered, “Now we’re free.” It was the man I loved at twenty, the one destiny had torn apart.
The earth reeked of grief and dampness. Every stone I tossed onto the lid of a coffin seemed to thud...