Connect with us

З життя

Ти поїдеш, а ми залишимось жити тут”, – сказала свекруха.

Published

on

“Поїдете ви, а в домі залишимось ми,” — сказала свекруха.

Нарешті потепліло, прийшла весна, і скоро літо. Галина Василівна сиділа у вітальні мого дому під кондиціонером. Мама мого чоловіка сіла в крісло і діловито зауважила, що в моєму будинку стало ще краще, адже з появою кондиціонера вона може ніде не виходити і не страждати від спеки.

— Так, без кондиціонера було б складніше, — сказала я. — Добре, що я вирішила його встановити ще до того, як настала спека.

Свекор похвалив нас за те, що покупка виявилася вдалою. А чоловік засяяв, немов зірка на новорічній ялинці. Рідко можна було почути від батька похвалу. Не буду приховувати, мені теж було приємно почути від Кості, що це все моя заслуга.

Замiський будинок я отримала у спадок від свого рідного дяді. Кілька років я займалася тим, що робила там ремонт. Поступово замінили проводку, поклали нові підлоги, купили всю меблі та техніку. Все в цьому домі зроблено з любов’ю та моїми руками, адже всі кошти були виділені з моєї кишені. У той день я дивилася на кімнату, де все було комфортно, затишно і думала про те, що дочекалася цього дня, і через кілька тижнів можна переїжджати на все літо. Свекруха категорично відмовлялася розуміти мої натяки, твердила лише одне, що згодна зі мною, жити за містом — це ідеально.

— Олено, ти права! Нам з Василем так добре тут жити, подалі від шумного міста.

Всередині мене росла напруга. Узимку батьки мого чоловіка живуть у моєму домі, бо в квартирі їм жити не хочеться, на пенсії мріяли бути ближче до землі. Галина Василівна натиснула на Костю, а він, відповідно, на мене, і я дозволила їм пожити до літа. Потім я зрозуміла, що старші часто запрошують до себе гостей — молодшого брата чоловіка з родиною, вони теж можуть жити у мене тижнями. Мені цей факт не подобається, до того ж я оплачую комунальні платежі, і ми з чоловіком привозимо продукти батькам. Терпіння моє луснуло, коли мама сказала, що їй не вистачає басейну і попросила сина його купити, а той погодився. Я вивела чоловіка до сусідньої кімнати.

— Любий, ти не забув, що в нас відпустка починається через два тижні? Ти не думаєш, що час твоїм батькам про це сказати і попросити їх повертатися додому? Моїх натяків твоя мама не розуміє.

— Олено, ну час же ще є? Куди поспішати?

— Що значить, є час? Нам тут ще потрібно все прибрати речі свої перевезти. Скажи, будь ласка, своїй мамі, що їм час збиратися, а не гостей запрошувати.

У цей момент до нас увірвалася свекруха. Ніколи не думала, що вона може підслуховувати.

— Ти подивись, важлива персона яка! Заговорила!

— Не зрозуміла, ви що, підслуховуєте нас?

— Так! Я повинна бути в курсі, що у тебе на думці!

— Тоді прекрасно. Син ваш не поспішає говорить, а мені повторювати не доведеться, можете починати збиратися.

— Ні! Навіть не збираюся! Ви молоді, можете і потерпіти, а нам, старим, потрібен комфорт.

Увесь цей час Костя мовчки сидів на дивані, мене не захищав, навпаки, потім сказав, що я не права, і маму потрібно слухати. У цей момент я зрозуміла, що вони для мене чужі люди, немає нічого спільного з ними, та й не хотілося більше належати до цієї родини.

— Знаєте, що? Я даю вам рівно 15 хвилин на збори, а потім просто викличу поліцію.

Свекруха стала кричати, свекор намагався мене вмовити, а чоловік мовчав.

— Не гайте часу, у вас залишилося всього лише 12 хвилин. І, ще. Костя, ти теж можеш іти, я на розлучення подам.

— Навіщо так одразу категорично? Невже через таку дрібницю ми будемо руйнувати сім’ю?

— Так, розлучення. Потрібно було не маму слухати, а бути з дружиною на одній хвилі. Я втомилася, тому хочу жити одна. Прощавайте.

Коли за родичами зачинилися двері, я зрозуміла, що тепер сама господиня свого життя, і ніхто мені не вказівка. Я стала вільною.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири − один =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя2 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя2 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя3 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя3 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя4 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...

З життя4 години ago

Увічнена в любові

**Кохання до гроба** Марійка вийшла з магазину, перехопила важкий пакет і поплелася додому. Купила всього трохи, а ніби мішок цементу...

З життя5 години ago

Несподіване побачення

Випадкове побачення Марія вийшла з офісу й глибоко вдихнула повітря, насичене ароматом опалого листя та осінньої свіжості. Було яскраво та...