Connect with us

З життя

Ти поїдеш, а в домі залишимось ми”, — промовила свекруха.

Published

on

“Поїдеш ти, а в домі житимемо ми”, – сказала свекруха.

Нарешті потеплішало, настала весна, і скоро літо. Галина Дмитрівна сиділа в вітальні мого будинку під кондиціонером. Мати мого чоловіка зручно влаштувалася в кріслі і з діловим виглядом сказала, що в моїй оселі стало ще краще, бо з появою кондиціонера вона може не виходити нікуди й не страждати від спеки.

— Так, без кондиціонера було б складніше, — промовила я. – Добре, що я наважилася його встановити ще до настання жари.

Свекор похвалив нас за те, що покупка виявилася вдалою. А чоловік сяяв, як зірка на новорічній ялинці. Рідко можна було почути від батька похвалу. Не буду приховувати, мені теж було приємно почути від Кості, що це все моя заслуга.

Заміський будинок я отримала у спадщину від рідного дядька. Кілька років я займалася ремонтом. Поступово замінили проводку в домі, поклали нову підлогу, купили всі меблі та техніку. Все в цьому будинку зроблено з любов’ю і моїми руками, бо всі кошти були з мого гаманця. Того дня я дивилася на кімнату, де все було комфортно і затишно, і думала про те, що нарешті цей день настав, і через кілька тижнів можна переїжджати на все літо. Свекруха категорично відмовлялася розуміти мої натяки, постійно повторювала, що згодна зі мною, жити за містом – це досконало.

— Леся, ти права! Нам з Василем так добре тут жити, подалі від шумного міста.

Всередині мене зростала напруга. Взимку батьки мого чоловіка оселилися в моїй хаті, бо в квартирі їм жити не хотілося, на пенсії мріяли бути ближче до землі. Галина Дмитрівна натиснула на Костю, той, відповідно, на мене, і я дозволила їм пожити до літа. Потім я дізналася, що старші часто запрошують до себе гостей – молодшого брата чоловіка з сім’єю, які теж можуть жити у мене тижнями. Мене це аж ніяк не радує, тим більше, що я оплачую комунальні, і ми з чоловіком привозимо продукти батькам. Терпіння вичерпалося, коли мати сказала, що їй не вистачає басейну, і попросила сина його придбати, а той погодився. Я вивела чоловіка в сусідню кімнату.

— Любий, ти не забув, що через два тижні у нас відпустка починається? Ти не думаєш, що пора твоїм батькам сказати про це й попросити їх повернутися додому? Мама твоїх натяків не розуміє.

— Леся, ну час ще є? Куди поспішати?

— Що значить, є час? Нам тут ще потрібно все прибрати й свої речі перевезти. Скажи, будь ласка, своїй мамі, що їм пора збиратися, а не гостей запрошувати.

У цей момент до нас ввірвалась свекруха. Ніколи не думала, що вона може підслуховувати.

— Подивіться, яка важлива персона! Заговорила!

— Не зрозуміла, ви що, підслуховуєте нас?

— Так! Я повинна знати, що у тебе на думці!

— Тоді чудово. Ваш син не поспішає говорити, а мені повторювати не доведеться, можете починати збиратися.

— Ні! Навіть не збираюся! Ви молоді, можете й потерпіти, а нам, старим, потрібен комфорт.

Увесь цей час Костя мовчки сидів на дивані, мене не захищав, навпаки, потім сказав, що я не права, і маму потрібно послухати. У цей момент я зрозуміла, що вони для мене чужі люди, немає нічого спільного з ними, та й не хотілося більше належати до цієї родини.

— Знаєте що? Я даю вам рівно 15 хвилин на збори, а потім просто викличу поліцію.

Свекруха стала кричати, свекор намагався мене переконати, а чоловік мовчав.

— Не витрачайте час, у вас залишилося лише 12 хвилин. І, ще. Костя, ти теж можеш йти, я на розлучення подам.

— Навіщо так відразу категорично? Невже через таку дрібницю ми будемо руйнувати родину?

— Так, розлучення. Потрібно було не маму слухати, а бути з дружиною на одній хвилі. Я втомилася, тому хочу жити одна. Прощавайте.

Коли за родиною зачинялися двері, я зрозуміла, що тепер сама господиня свого життя, і ніхто мені не указ. Я стала вільною.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 4 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Танець вдвох: історія, розпочата з несподіваного кризи

Танець для двох: історія, що почалася з гіпертонічного кризу Ніна Степанівна прибула до невеличкого санаторію в Карпатах, сподіваючись уперше за...

З життя1 годину ago

Це точно не випадковість

Це точно не було випадковістю. Олена йшла на дискотеку, мов на крилах. Коротка джинсова спідниця, облягаючі легінси металевого відтінку, білосніжні...

З життя2 години ago

Горькая правда моей жизни: свекровь заменившая мать

Свекровь роднее крови: горькая исповедь Эта история о том, как одна женщина стала мне настоящей матерью, а та, что родила...

З життя2 години ago

Любов, яка ніколи не існувала

**Любов, якої не було** Автобус зупинився на перехресті в центрі Полтави, коли Андрій побачив її губи. Дівчина струшувала з рукава...

З життя3 години ago

Как вежливость обернулась скандалом во время визита родственников

Родня в гостях: как моя покладистость обернулась кошмаром Быть доброй — словно носить воду в решете. Особенно когда родственники считают...

З життя3 години ago

Непрощений випадковий гріх

— Оля, що з тобою?! — злякалась Наталя, побачивши, як подруга поблідла, втупившись у екран телефону. — Надя померла… —...

З життя4 години ago

«Он выгнал меня, обвиняя в детской болезни: “Ты не мать, а наказание”»

Он выставил меня за дверь, обвинив в болезни ребенка: «Ты не мать, а проклятие». — Что ты наделала?! Это из-за...

З життя4 години ago

Реальність поруч із кіно

Не як у серіалі, але майже Марія обожала мелодрами і мріяла, щоб її життя було схожим на екранні історії, де...