Він завжди наводив мені приклад своєї мами. Я вирішила віддати його їй.

Мій чоловік завжди приводив у приклад свою матір. Повернула я йому його назад.

Ця ситуація доволі типова. Я вийшла заміж у 25 років. Через рік у нас народилася донька. У нашій сім’ї все було добре. Але згодом чоловік почав називати мене ледачою. Казав, що я відпочиваю на декретній відпустці і отримую копійки, хоча отримувала ненабагато менше за нього.

Є чимало правди в тому, що варто перевірити прив’язаність сина до матері перед шлюбом. З самого початку треба було підозрювати, що щось не так. Але я була сліпа і глуха.

Мій чоловік постійно порівнював мене зі своєю мамою. Вона мала город, працювала в бухгалтерії, виховала двох дітей і з усім справлялася сама. А я? Працювала позмінно і здебільшого на умовах підряду.

Я робила все можливе, щоб бути як свекруха. Допомагала їй на городі, прибирала в домі, а коли моя донька почала ходити до школи, виконувала з нею домашні завдання. На жаль, турбот побільшало. Доводилося терпіти претензії та бути залежною від чоловіка. Я не хотіла бути розлученою і позбавити дитину батька.

Але всі знають: чим більше дозволяєш, тим більше ускладнюють життя. Я пояснювала чоловікові, що втомлююся на одній роботі, а з другою не справлюся. Тоді він сказав, що якщо це так, він віддасть родині ту ж частку своєї зарплатні, а решту залишить собі. Наші стосунки були на волосині, а потім повністю розірвалися. Загалом, почалася незгода.

З того часу я зрозуміла, що так далі тривати не може. Я втомилася від його скарг, моралей і постійних згадок про його матір. Останньою краплею стало його твердження, що якщо я не знайду нормальної роботи, він повернеться до мами. Я рада, що він сам на це натякнув. Мені знадобилося три роки, щоб віддати його назад свекрусі. Знайшла іншу роботу. За цей час ми з дитиною переїхали в орендовану квартиру. Не хочу згадувати, які труднощі довелося пережити. Ми розлучалися, довелося ділити майно. Виник скандал.

Тепер я живу в мирі з донькою. Іноді приходить моя мама, і я щаслива без чоловіка.

Маю власну квартиру і улюблену роботу. У мене немає всього, але є те, що мені потрібно. Родичі постійно намагаються мене з кимось познайомити. Дехто вважає мене розлученою без перспектив. Кажуть, що я не повинна бути вибагливою. Але навіщо мені це? Я вже маю все, що необхідно для життя. У мене є кохана донька і мама, яка підтримає. Хочу вказати статус: «Молода, гарна, не схильна до знайомств». Я задоволена, не хочу нічого псувати шлюбом. А мій колишній чоловік теж щасливий поряд з мамою.