Забрала нас із заповіту, нехай сама про себе дбає! – невістка забороняє доглядати за свекрухою.

Скоро викреслила нас з заповіту, нехай сама про себе і дбає! – невістка забороняє піклуватися про свекруху.

Марія Лисенко більшу частину свого життя працювала на заводі в рідному місті, яке було єдиним місцем, де можна було отримати непогану зарплату. Ніколи не думала про зміну професії, бо у маленькому містечку, де мешкала, не було інших перспектив, а по-друге, вона мусила заробляти на утримання свого улюбленого сина.

На чоловіка вона ніколи особливо не могла покладатися, адже вже за декілька місяців після весілля, коли дізналася, що їхня родина скоро поповниться, зрозуміла, що головою сім’ї є саме вона. Утримання сім’ї, виховання сина, облаштування скромного життя – все це лежало на її плечах.

Звичайно, часом вона розмірковувала про розлучення, але зрештою вирішувала, що краще, щоб у дитини був будь-який, але батько, ніж жодного. Завдяки своїй наполегливій праці на заводі, Марія змогла відправити сина на навчання до міста. Хлопець був розумним і прагнув швидко стати на ноги. Досягав успіхів у навчанні, отримав добру роботу і його запросили працювати у столиці.

Там він познайомився з дівчиною, з якою швидко вирішив одружитися. Жінка недолюблювала невістку, їй не подобалося, коли пара приїжджала в гості, а невістка починала кепкувати над маленьким містечком і постійно ходила з виразом на обличчі, ніби вона високородна аристократка. Водночас жінка знала, що дівчина походила з одного з передмість.

Коли старенькій виповнилося 60 років, вона потрапила до лікарні. Виявилося, що причиною були довготривалі шкідливі умови праці. Невдовзі її виписали з лікарні, але їй потрібна була допомога у домашніх справах. Чоловік давно вже не був поруч, тож вона звернулася по допомогу до сина, але той теж не міг їй допомогти, оскільки перебував за кордоном. Тоді Марія вирішила звернутися по допомогу до сусідки – Ольги, якій пообіцяла платити за допомогу в господарстві. Добродушна дівчина погодилася допомагати безкоштовно, кажучи, що старша жінка «потребує грошей більше». Вона брала гроші лише на закупи продуктів, з яких готувала їй обіди.

Відчуваючи велику вдячність, Марія, усвідомлюючи, що час добігає кінця, склала заповіт, згідно з яким її квартиру мала успадкувати молода сусідка. Це не було спричинено ніякою неприязню до сина, просто вона логічно оцінила, що її дитина має все необхідне, а дешево квартиру в маленькому містечку йому не знадобиться.

Одного дня Ольга мусила виїхати з міста на два тижні. Знаючи, що син вже повернувся в країну, мати вирішила зателефонувати і ще раз попросити про допомогу. Під час розмови вона розповіла про сусідку та про те, що саме вона є спадкоємицею її житла. Таким чином, вона хотіла подякувати їй за безкорисливу допомогу.

Після кількох хвилин розмови в телефоні запанувала тиша, аж раптом пролунала невістчина фраза, яка, вочевидь, підслухала розмову.

– Якщо вона викреслила нас із заповіту, нехай сама про себе і дбає!

– Тихо будь! – прошипів син.

Марія терпляче чекала, що скаже син.

– Мамо, постараюся приїхати, але не обіцяю, оскільки на роботі можуть вимагати раніше повернутися з відпустки.

– Добре… – жінка не втрачала надії, що її син все ж приїде.

На жаль, син не встиг відвідати її…