Запрос молодого поколения: посидіти з внуками – наша згода, їхнє щастя!

Діти попросили посидіти з онуками. Ми, звичайно, погодились. Нашим онукам пощастило. Вони мають чотири пари бабусь і дідусів, які змагаються за право доглядати за ними.
Після недовгих зборів діти поїхали в театр, і ми залишилися в їхньому домі з онуком та онучкою.
Я раптом зрозуміла, що не знаю, як міняти підгузки. Коли дочка була маленькою, підгузків не було, тому перша спроба виявилася «комом»: я наділа його на онучку задом наперед. Чоловік увійшов у кімнату, засміявся, показав, як правильно, і пішов грати з онуком в роботи й війну.
Я дала онучці пляшечку з молоком і почала співати їй колискову: люлі-люлечки.
Перед відходом невістка сказала: «Оксана, вона у нас така спокійна, покладеш у ліжечко — і все. Вона одразу засне, ми її так привчили».
Однак онучка плакала щоразу, коли я намагалася покласти її в ліжечко, і тоді я сказала: «Моя дівчинко, в моєму житті нарешті стільки часу, щоб ти засинала в моїх руках, а я тобі співала». І вона відразу заснула, тихенько сопучи носиком у згин мого ліктя.
Мені не потрібно було нікуди поспішати. Ні на роботу, щоб її прогодувати. Ні в магазин, щоб стояти там у черзі. У мене було весь час світу, щоб, розгойдуючись у кріслі-гойдалці, співати онучці «люлі-люлечки», так, як колись я не могла співати своїй дочці.
Онучка усміхалася уві сні. Вона міцно спала після теплого маминого молока, а я думала, як все мудро задумано в природі. На зміну дорослим дітям приходять онуки. І це вже інша любов. Не більше і не менше, просто інша.
На онуків є більше часу, бо багато що в житті вже стабілізувалося. Кар’єра збудована, гніздо облаштоване. І є можливість доглянути, доспівати і долюбити те, що не встигла з дітьми. Багато хто встиг і з дітьми, а я не встигла.
Мені було самотньо й страшно. Мені не було на кого спертися. Тодішній чоловік захопився справами, а мама усе повторювала мені: «Не сюсюкай з нею, не сюсюкай, виросте потім розбалуваною». А я все одно сюсюкала, коли мама не бачила.
І тепер, поки чоловік грає з онуком в роботи й війну, я буду з усіх сил сюсюкати й балувати онучку. Я не буду відпускати її з рук, буду співати їй колискову про сіренького вовчка.
Нехай тільки спробує вкусити тебе за бочок, моя дівчинко. Лягай сміливо на краю, люлі-люлечки. Прийде сіренький вовчок і отримає на горіхи особисто від мене, твоєї бабусі. Бо ніякий вовчок, ні сіренький, ні білий, тобі не вказівник, на якому краю тобі спати і що робити. Це тобі кажу я, бабуся, яка буде завжди поруч на випадок вовків та інших стихійних лих у твоєму житті.
Я розповім тобі все-все про свій досвід, але ти все одно не послухаєш і, звичайно ж, натрапиш на свої перешкоди.
А поки ти розміщаєшся в гніздечку зі сплетених моїх рук, я буду продовжувати співати тобі колискову, не перестаючи дякувати тобі за те, що ти подарувала мені цей шанс. Долюбити. Доглянути. Доспівати.