Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − п'ять =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

Її щастя, а платимо ми

— Ой, Наталко, як добре, що тебе під’їздом зустріла! Я тоді навіть і підніматись до вас не буду! — ледве...

З життя50 хвилин ago

Іскри справедливості у спокійному домі

Іскри помсти в тихому домі Вечір спускався на маленьке містечко Калинівку, обгортаючи вулиці м’якою сутінковою завісою. Тарас повернувся додому з...

З життя2 години ago

Зворотна подорож до коріння

Доліносна подорож до рідного дому У морозний грудневий ранок Соломія та її чоловік Богдан вирушили у невелике містечко Калинівку, щоби...

З життя3 години ago

Коли мрії стають реальністю

**Коли збуваються мрії** — Молодий чоловіче, ви ж мою машину зачепили! — На тротуарі стояла струнка жінка, закутана в білу...

З життя4 години ago

Сила балування

– Що за манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або вийди з-за столу! — знову закричав Олексій...

З життя5 години ago

Знайшов теплішу опору

— Стоп, так! Він прожер мої гроші, а тепер ще й я йому винна? Звідки ця маячня? — Він твій...

З життя6 години ago

Колишня любов

«Дякую тобі, Олежку! Не знаю, що б я без тебе робила», — засвітилося повідомлення на екрані телефону. Телефон чоловіка завибрував...

З життя7 години ago

Лист з незнайомця

— Ось перебирав старі речі, — сказав Тарас Петрович, — та випадково знайшов на горищі писемце… — А я пам’ятаю,...