Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три − один =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Ми економили на всьому, щоб наші доньки мали все. Невже я заслужила таку байдужість від власних дітей?

Ми з чоловіком усього себе позбавляли, аби дочкам нічого не бракувало. Невже я заслужила таку байдужість від власних дітей? Коли...

З життя22 хвилини ago

Всего три недели и уже развод?

Три недели в браке и мысли о разводе Я замужем всего три недели, а уже готова бежать сломя голову. Хочу...

З життя24 хвилини ago

Коли син дізнався, кому дістанеться квартира, він вигнав матір. Чому ж він вирішив повернути її сестрі, яка свого часу не підтримала?

Щодня ми думаємо, що дитяча любов до матері — нерозривний зв’язок, міцний як дуб. Але настає момент, коли і дуб...

З життя26 хвилин ago

Діти можуть відвернутися від батька після розлучення? Мої діти мене ігнорують через минулі дії

З днівником у руках, сидя на лавці перед хаткою у Києві, роздумую: чи можуть діти відвернутися від батька після розлучення?...

З життя43 хвилини ago

Чоловік забрав мою їжу, кажучи мені схуднути: страх залишитися одній після народження дітей

Уві сні він забрав у мене дві котлети й сказав, що мушу схуднути. Шість років шлюбу, троє дітей — а...

З життя45 хвилин ago

Він забрав мої котлети та заявив, що я маю схуднути: як я боюся залишитися самотньою після шести років шлюбу з трьома дітьми

Він забрав у мене дві котлети й сказав, що я маю схуднути. За шість років шлюбу я народила трьох дітей,...

З життя46 хвилин ago

Він відібрав у мене їжу, змушуючи схуднути: як страх залишитися одній засліплює мене після трьох народжень дітей.

Він забрав у мене дві котлети й сказав, що я маю схуднути. За шість років шлюбу я народила трьох дітей,...

З життя1 годину ago

Я покажу, що можу сама

Я доведу, що обійдуся без нього Коли мій чоловік, Дмитро, кинув мені в обличчя: “Оленко, я без тебе проживу, а...