Вибач, але я ще не готовий до спільного життя

Вибач, але я поки не готова жити разом…

Здавалося, що Льоня закохана в Олега так само, як і він у неї. Тому його дуже здивувала її відповідь на пропозицію жити разом.

– Вибач, але я поки не готова до спільного проживання! – сказала вона.

– Чому?

– Не знаю, ми лише півроку зустрічаємося. Мені здається, що ще зарано…

– Рано? Сонце, мені здається, що саме час. Поживемо разом, краще пізнаємо одне одного, а там, дивись, і перейдемо на наступний етап.

– Олежику, це не комп’ютерна гра, це життя. І зараз у моєму житті немає місця для спільного проживання, але це не означає, що я не ціную наших стосунків. Просто мене влаштовує те, як усе є.

– А я хочу більшого! Хочу прокидатися з тобою щоранку. Засинати разом! Ти ж цього не хочеш?

– Ми і так це робимо. Два рази на тиждень, забув? Хіба цього мало?

– Мені мало!

– Ну, якщо ти мене любиш, то доведеться трохи почекати.

– Я можу почекати, якщо ти мені озвучиш причину! Чому ти не хочеш? Поясни! Невже це так складно?

Льоня подумала трохи, потім усміхнулася йому і вирішила, що варто все обговорити детальніше.

– Олеже, давай начистоту. Що для тебе означає спільне проживання з жінкою?

– Я вже сказав, засинати і прокидатися разом!

– А між цим?

– У якому сенсі? – не зрозумів він.

– У добі двадцять чотири години, забув? Ти говориш лише про ніч і ранок, а решту часу?

– А решту часу ми майже завжди на роботі! Хіба ні?

– Чому ж ні? Наприклад, ми ж будемо вечеряти чи снідати?

– Сподіваюся!

– А хто буде готувати?

– Ти не вмієш готувати! – здогадався Олег, хоча не раз куштував її страви.

– Я вмію готувати!

– Тоді в чому проблема?

– Хто буде готувати? Ти чи я?

– Ну, може ти, а іноді і я. А чому ти так хвилюєшся з цього приводу?

– Олеже, тому що я не хочу перетворити своє життя в день бабака, як багато моїх подруг! Я не хочу прокидатися раніше, щоб приготувати комусь сніданок. Я не хочу бігти з роботи, заходити в магазин, тягти пакети додому, а потім ще дві години танцювати біля плити, готуючи вечерю!

– Але ж ти іноді готуєш, коли приходиш до мене, хіба ні? Я думав, тобі подобається…

Олег виглядав трохи роздратованим. Виходить, його дівчина – ледарка?

– Я люблю готувати, але робити це кожного дня ще не готова. Мені подобається приходити додому, швиденько зібрати салатик і на цьому все. Мені подобається, що ми зустрічаємося двічі на тиждень, іноді частіше. Мені цього вистачає! Можливо, колись я й захочу більшого, але не зараз!

– Просто ти мене не любиш! – констатував Олег.

– Ну от, почалося…

– А що? Хіба ні? Коли жінка любить, вона готова на все заради улюбленого!

– А улюблений готовий на все заради улюбленої?

– Звісно!

– Добре, тоді давай жити разом, АЛЕ – всі домашні обов’язки пополам. Точніше, кожен прибирає за собою, готуємо по черзі, прасуємо свої речі самі. Як тобі такий варіант?

– Але я погано готую. Ти ж сама казала!

– Буде можливість навчитися. Не завжди ж їсти піцу чи бургери. З навчанням я можу допомогти!

– Я просто не розумію, невже це так складно? Чому іншим не складно? Ти що, особлива? – не вгамовувався Олег.

– Ну, якщо тобі хочеться так думати. Хай буде так! Я особлива. Я не хочу класти своє особисте життя на вівтар любові. Не зараз так точно. Мені всього двадцять три. Я хочу насолоджуватися свободою!

– А, зрозумів! У тебе є інший чоловік! – зробив Олег несподіваний висновок.

– І навіщо він мені? – не зрозуміла Льоня.

– Ну, якщо ти не хочеш жити зі мною, значить, він тобі дорожче!

– Твій вигаданий чоловік мені дорожчий? – усміхнулася вона.

– Твій вигаданий чоловік! Навіщо мені вигадувати собі чоловіків!

– А, тобі чоловіки не потрібні, тому ти вирішив вигадати мені, так?

– Ти мене зовсім заплутала! – майже закричав він.

– Тому що ти несеш маячню! У мене більше нікого немає! Мені іноді й тебе багато, тому я і не хочу жити разом! Я люблю своє самотність і не готова з ним розлучитися. Не зараз!

– Як можна любити самотність, коли ти в стосунках? – здивувався Олег.

– Дуже просто. От є речі, які тобі подобається робити, коли нікого немає вдома?

– Наприклад?

– Не знаю, читати книгу, дивитися серіал, приймати ванну, блукати у соціальних мережах, переміряти речі з шафи, танцювати у темряві!

– Чоловіки таким не займаються! – обурився він.

– А дівчатам це подобається! І мені це подобається! Я поки не готова розлучатися зі всіма звичайними радощами свого самотнього життя!

– Але ж і в спільному житті є достатньо своїх привілеїв! – ще намагався переконати її Олег.

– Наприклад?

– Засипати і прокидатися разом! – знову почав він свою пісню.

– Олеже, ти знаєш, що хропеш, як трактор?

– Що? Ти ніколи не говорила! І інші не скаржилися!

– Ну, щодо інших не скажу, а от після того, як Льоня тобі по носу переїхав на шашликах кілька місяців тому, хропіти ти почав жахливо. І взагалі, я тобі говорила! Я можу терпіти це два рази на тиждень, але кожен день не хочу! Я теж хочу іноді висипатися.

– Ти не висипаєшся поруч зі мною?

– Тільки у ті рідкісні моменти, коли вдається заснути раніше за тебе!

– Але ж ти зазвичай лягаєш пізніше…

– Ось і я про це!

– Ага, значить я хропу, я не готую, я не підходжу для спільного проживання?

– А ще, як виявилося, ти жахливий зануда! – не витримала вона.

– Чому це я зануда!?

– Ти вже півгодини намагаєшся переконати мене зробити те, чого я не хочу робити. Що це, якщо не занудство?

– Леся, я взагалі-то хоч разом хотів пожити, а потім одружитися на тобі! – ображено сказав він.

– А я хіба казала, що хочу заміж? – сумно посміхнулася вона.

– А ти хіба не хочеш? Усі дівчата хочуть заміж!

– Мабуть, не всі…

– Або ти не хочеш заміж за мене? – здогадався він.

– Я взагалі не хочу, але якщо й думати, як ти, то що ти можеш запропонувати майбутній дружині? Засипати і прокидатися разом?

– Ти хочеш сказати, що я пусте місце? – образився Олег. – Що я ні на що не здатний?

– Тобі вже майже тридцять. Ти працюєш за десять тисяч гривень на місяць, живеш в старій квартирі свого дядька, аби не платити за оренду, ти купуєш одяг на знижках. Ти навіть машину не хочеш купувати, щоб не витрачатися на неї!

– Якщо тебе слухати, то я просто подарунок! Тоді навіщо ти взагалі зі мною зустрічалася?

Льоня знизала плечима.

– Ти гарний, добре складений, веселий і чудовий коханець.

– Для здоров’я?

– І для душі!

– Але сім’ї у нас не буде!

– Поки ти не подорослішаєш, точно ні!

– Прекрасно! Тоді моя пропозиція знімається з повістки дня! І знаєш, я тобі навіть більше скажу! Ми розійдемося!

– Справді? – іронічно запитала Льоня. – А я думала, ти вже й не запропонуєш! Тоді бувай? – сказала вона й помахала йому рукою, нагадуючи, що він свариться з нею в її квартирі.

– Бувай! – гордо заявив він, натягуючи штани. – Точніше прощай!

– Значить, прощай! – сказала вона з усмішкою і кинула йому футболку.

Олег пішов, а Льоня увімкнула музику, вимкнула світло й почала танцювати. Це завжди допомагало заспокоїти нерви і повернути позитивний настрій. Вона знала, що завтра чи післязавтра він усе ж повернеться, але чи пустить вона його назад? Це вже питання!