Connect with us

З життя

Подарок для свекрови обернулся провалом

Published

on

В маленьком городке под Тверью, где огни трактиров манят любителей плотно поесть, моя жизнь в тридцать два года омрачена ссорой со свекровью, которая глубоко ранила меня. Меня зовут Аксинья, я замужем за Алексеем, детей у нас нет, зато я вкладываю душу в работу повара в дорогой харчевне. Недавно хозяин заведения попросил меня испечь пирог для юбилея его пожилой матери, и я сделала это от чистого сердца. Но когда такой же пирог я подарила тёще её матери, она оскорбила мой труд, и теперь я не знаю, как справиться с обидой.

Семья, в которой я мечтала стать своей

Алексей — моя опора. Мы женаты пять лет, он возит товары купцам, а я стряпаю, и это моё призвание. Свекровь, Марфа Игнатьевна, живёт со своей матерью, восьмидесятилетней старушкой Агафьей Тихоновной, в соседней слободе. Марфа Игнатьевна всегда была строга, но я старалась ладить: навещала, помогала, уважала её мать. Агафья Тихоновна — добрая, но хворая, и я хотела порадовать её на именины.

Моя работа — это искусство. Я готовлю сласти, от которых гости приходят в восторг, и горжусь этим. Когда хозяин харчевни, Терентий Петрович, подошёл ко мне и сказал: «Аксюша, у моей старухи-матушки завтра праздник, не сделаешь ли ей что-нибудь на славу?» — я с радостью согласилась. Я испекла для его матери роскошный пирог — с воздушным кремом, малиной и золотистой коврижкой. Она расчувствовалась, а Терентий Петрович наградил меня приличными деньгами.

Подарок, ставший оскорблением

Вдохновившись, я решила испечь такой же пирог для Агафьи Тихоновны на её юбилей. Вечер потратила на отбор лучшей муки, яиц, масла, украшала с мыслями о том, как она обрадуется. В день торжества мы с Алексеем приехали к свекрови. Я с гордостью подала пирог, объяснив, что готовила его специально для её матери. Агафья Тихоновна улыбнулась, но Марфа Игнатьевна тут же сморщила нос: «Аксинья, это что, твой харчевенный пирог? Да у тебя там сплошная отрава, старухе такое нельзя. Лучше бы простой кулебяку сделала, без заморских штучек».

Я обмерла. Отрава? Мой пирог, в который я вложила душу, из самых что ни на есть натуральных продуктов! Агафья Тихоновна отломила кусочек и промолвила: «Аксенька, вкусно-то как!» — но свекровь перебила: «Матушка, не ешь, тебе сладкое вредно». Убрала пирог в чулан, даже не разрезав, и вынесла свой, приговаривая: «Вот это по-русски, без затей». Я чувствовала, как слёзы подступают, но промолчала, чтоб не портить праздник.

Горечь и обида

Дома я рассказала Алексею. Он только рукой махнул: «Аксюха, мать не хотела тебя задеть, просто о бабке печётся». Печётся? Она унизила меня на глазах у всех! Марфа Игнатьевна не в первый раз так поступает. То работу мою осуждает, говорит, что «не бабье это дело», то намекает, что детей бы родила, а не «пирогами баловалась». Мой пирог, от которого мать Терентия Петровича плакала от умиления, для неё — «отрава» и «завихрения».

Подруга моя, Дуня, твердит: «Аксюша, не дари ей больше ничего, не стоит». Но я хотела порадовать Агафью Тихоновну, а не свекровь. Алексей уговаривает не ссориться: «Мать у нас такая, смирись». Но как смириться, если её слова режут по сердцу? Боюсь, если дети будут, она и их станет принижать, как меня. Агафья Тихоновна заслуживает доброты, но я не позволю, чтобы свекровь топтала мои старания.

Что же делать?

Не знаю, как справиться с обидой. Поговорить с Марфой Игнатьевной? Да она никогда не извинится, для неё я всегда «не такова». Попросить Алексея вступиться? Он конфликтов с матерью как огня боится, а ещё скажет, что я сама раздуваю. Перестать дарить подарки? Но Агафья Тихоновна ни при чём. Или молча глотать обиду? Но сил больше нет терпеть.

В тридцать два года я хочу, чтобы мой труд уважали, чтобы подарки мои радовали, чтобы муж за меня стоял горой. Марфа Игнатьевна, может, и заботится о матери, но её слова бьют больнее кнута. Алексей, может, и любит меня, но его молчание — словно нож в спину. Как защитить своё сердце? Как заставить свекровь перестать меня унижать?

Мой крик души

Эта история — моё отчаяние. Марфа Игнатьевна, может, и не хочет зла, но её слова калечат. Алексей, может, и хочет мира, но его равнодушие предаёт. Хочу, чтобы Агафья Тихоновна радовалась моим гостинцам, чтобы труд мой ценили, чтобы дом был крепостью, а не полем битвы. В тридцать два года я заслуживаю уважения, а не вечных укоров свекрови.

Я — Аксинья, и я найду в себе силы защитить себя, пусть даже для этого придётся отдалиться от неё. Пусть будет больно, но я не дам ей растоптать мою любовь к делу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Перший крок — найскладніший

Перший блин комом Маринка була гарненькою дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираєм,...

З життя28 хвилин ago

Я прагну повернутися

Ганна завжди прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники. Вставала, вмивалася і готувала сніданок. Коли...

З життя1 годину ago

Того літнього дня на річці…

Того літа на річці… Родина Варі була дружною. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї народилася сестра Олеся. Роль...

З життя2 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя3 години ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя4 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя5 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя6 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...