З життя
А от же, моя мама мені повірила!
Тато вірив у мою історію.
Це сталося минулого року на Великдень. Була ніч, близько восьмої, якраз у Чистий Четвер. Я йшов темною вулицею, де горіла лише одна ліхтарка. Навколо — непроглядна пітьма. У далечині маячила велика тінь. Це не була людина. Вона не йшла, не ступала — просто наближалась… без звуку, без форми.
Чим далі я рухався, тим ближче відчував її присутність. А потім — в один миг — вона розтанула. Ніби її й не було. Я завмер, не розуміючи, що це було. Найстрашніше те, що за крок звідти — старий цвинтар.
Відтоді, як тільки опиняюся на тій вулиці, дивлюсь тільки під ноги. Раптом вона повернеться…
На шляху до кохання
Ось так би то звучало ця історія, адаптована до українського контексту: — Дівчино, не підкажете, де вулиця Шевченка? Кружляю вже,...
Квітковий всесвіт
Букет Марія лежала, заплющивши очі. На іншому ліжку біля протилежної стіни сиділа Оксана, схрестивши ноги, і голосно читала підручник. Телефон...
На шляху до кохання
Ось так би то звучало ця історія, адаптована до українського контексту: — Дівчино, не підкажете, де вулиця Шевченка? Кружляю вже,...
Три години ранку: робота на вулицях міста.
Віталій прокидався о третій годині ранку, працював прибиральником сміття на вулицях Києва. Завдяки гарним оцінкам у школі він отримав стипендію...
Інший герой…
Інший Ковальчук… Олег відчув, як Марійка доторкнулася до його руки. — Що? — Він розплющив очі. — Вже почалося? Вона...
Друге Дихання
Стоючи у своєму витонченому кабінеті, В’ячеслав відкинувся у зручному кріслі, усміхаючись думкам про шлях, що привів його сюди. Його ресторан,...
Моя бабуся не мала телефону, але слухала мене краще за всіх…
Моя бабуся не мала мобільного, але вміла слухати мене краще за всіх. В неї не було WhatsApp, фронтальної камери, і...
Житловий простір
**Щоденник** Коли Марія з чоловіком заселилися до нового будинку, на першому поверсі вже жило подружжя пенсіонерів — Ганна Степанівна та...