Мене звати Тарас, мені двадцять два, і я, мабуть, той самий син, про якого сусідки на майданчику розповідають одне одному з придихом: "у Ірини Дмитрівни хлопець...
У картці на дверцятах вольєра номер шість стояло вже три позначки. Не про щеплення. Про повернення. Волонтерка Оксана востаннє вивела помаранчевого кота на ім'я Гриць з...
Мене звати Олег Гринчук, мені шістдесят два роки, я живу в панельній дев'ятиповерхівці на Троєщині вже двадцять три роки. Працюю електриком у ЖЕКу — той, до...
Коли йому було вісім років, учителька викликала батьків до школи не через оцінки. Сказала, що хлопчик, найпевніше, має «дефект вимови» і має піти до спеціальної школи....
Оксана Верещак пам'ятала той вечір у деталях, які не мали б лишитися: жовта лампочка над ганком мигтіла, бо батько так і не поміняв патрон, і пахло...
Мене звати Дмитро Волошин, мені сорок два, і я до цього дня возив меблі — той самий фургон, той самий маршрут Ірпінь-Київ, та сама заправка на...
Почну переробку історії: додам Оксані особисту ставку, відіграю лінію Тараса через окрему сцену, побудую наростання через збій маніпулятора і кульмінаційне зіткнення позицій, а фінал зв'яжу з...
Мене звуть Гедимінас. Мені сімдесят один. У садибі під Полтавою живу сам уже одинадцять років, відколи поховав Алдону. Син, Римантас, працює в Києві, дзвонить через неділю,...
Одинадцять днів я пролежала з температурою тридцять дев'ять і два, і за весь цей час моя рідна донька написала мені одне повідомлення: "Мамо, пий тепле, бережи...
Мене звуть Ігор Бурлаченко, мені п'ятдесят п'ять, і я двадцять три роки пропрацював інженером-конструктором на заводі "Південмаш" у Дніпрі. Той вечір, коли я закричав на Настю...