Ярослав повернувся у дев'яносто восьмому. Двадцять один рік, контузія, осколок у лівому плечі — ще й досі виходить дрібними скалками, коли шкіра тріскає на морозі. Пів...
Мене звати Оксана Гриб, я адміністраторка ресторану "Стара Верф" у Чернігові, на набережній Десни, де по суботах завжди грає весільна музика з сусіднього банкетного залу. Того...
Роман уже двадцять років тримає автосервіс на вулиці Микулинецькій у Тернополі, а до притулку приїхав тому, що на старій дачі під Великими Бірками нарешті прогнила дошка...
Телефон задзвонив на шостий день після того, як моя донька вдарила мене ліктем у скроню, вигребла готівку зі скриньки і сіла в літак до Шарм-ель-Шейха. Номер...
Мене звати Оксана Ковальчук, я нотаріус у Вінниці, вже сімнадцятий рік працюю на одному й тому самому місці — маленька контора на розі, де завжди пахне...
Ганна висипала картоплю з сітки на кухонний стіл — і тільки тоді помітила в передпокої чужі черевики. Чоловічі, сорок п'ятий розмір, із засохлою глиною на підошвах....
Оксана Гринчук витерла стіл на кухні втретє, хоча стільниця й так блищала. За вікном, у Позняках, сусід вигулював собаку — того самого дворнягу, який уже три...
Оксана Гриб виходить з дому о шостій ранку, коли асфальт на вулиці Грушевського ще не встиг розпекти повітря. У неї в руках — не портфель, а...
Мене звати Ірина Ковальчук, я адміністраторка нотаріальної контори на бульварі Дружби Народів, у Києві, дванадцять років тут працюю. Бачила всяке — і як спадщину ділять братами...
Селище Вербівка загубилось між яблуневими садами й трасою на Умань — таке маленьке, що на карті його підписують дрібним шрифтом, а маршрутка ходить туди двічі на...